Востаннє на зв’язок із рідними снайпер 51-ї бригади Сергій Курука виходив на День Незалежності, 24 серпня 2014 року. Хотів поговорити із сином, якому тоді був всього рік, – розповіла Суспільному дружина загиблого волинянина Наталія Курука.

Зв’язок із чоловіком обірвався 25 серпня. Коли він загинув рідні досі не знають.

Наталія Курука розповідає: Сергій часто телефонував із зони бойових дій, розповідав про братерський дух. Одним з останніх місць, де розташовувався блокпост, було село Дзеркальне неподалік Іловайська на Донеччині.

«Говорив, що нас бомблять, він хвилювався. Він постійно прощався. 24 серпня подзвонив і каже: «дай поговорити з Владом». Я кажу, що «Влад уже спить, уже пізно», а чоловік попросив хоч слухавку до вуха сина прикласти», – розповідає Наталія.

Сину Сергія Владу вже вісім років. Каже: часто говорить із мамою про тата, знає його лише із фото.»Він сильний, він гарний, у нього щира посмішка. Моя мрія, щоб тато до нас повернувся», – говорить хлопчик.

Мама загиблого Сергія Куруки каже: тіло сина шукала чотири місяці, його поховали у місті Дніпро як невідомого солдата. «Ми не знаємо, коли наш Сергій точно загинув. Ми його знайшли по ДНК. Було багато версій. Я не впевнена, що це мій Сергій», – каже мати.

На будинку, де жив Сергій Курука у Луцьку, на проспекті Соборності, 26 встановлена пам’ятна дошка. Дружина загиблого Наталія Курука каже: найбільшу підтримку нині рідні відчувають від волонтерів, бережуть пам’ять про Сергія, який найбільше любив життя.

Довідково: 29 серпня в Україні вшановують полеглих захисників. Саме в цей день під час виходу сил АТО з оточення під Іловайськом російське керівництво порушило домовленості і ворожі збройні сили впритул розстріляли з важкого озброєння колони українських військових. В «Іловайському котлі» загинули 48 волинян, шестеро – вважаються зниклими безвісти.