23 червня 1941 року співробітники радянського НКВС розстріляли сотні в’язнів Луцької в’язниці. Нацистські війська підступали до Луцька, відтак з-під варти було звільнено неповнолітніх та засуджених за малозначні злочини, всього 84 особи. Решту ув’язнених мали розстріляти, а переважно затримані й ув’язнення за інакодумство та інші політичні злочини, пише Главком.

Цю чорну справу робила оперативна група працівників УНКВС по Волинській області під керівництвом капітана держбезпеки Розова, особовий склад 233 конвойного полку військ НКВС, керівний склад та наглядачі в’язниці.

Розстріли здійснювалися на підставі директиви народного комісара Держбезпеки СРСР Меркулова №2445-М від 23 червня 1941 року, згідно з якою на осіб, що утримувалися в тюрмах західних областей України, складались списки, за якими вони підлягали розстрілу за місцем їх утримання у зв’язку з початком війни з Німеччиною.

Розстрілювались не тільки особи, щодо яких були винесені вироки про найвищу міру покарання, але і засуджені до позбавлення волі, та ті, щодо яких тільки розпочалося слідство, тобто провина яких бодай у чомусь в встановленому законом порядку взагалі не була доведена.

Необхідно пояснити, звідки узяли всі ці люди.

У вересні 1939 року, відповідно до пакту Молотова-Рібентропа, збройні сили СРСР вдерлися на західну частину України.

Вже з початку 1940-го року на Волині розпочалися масові депортації, арешти, вбивства. До Луцька звозилися цілі партії «неугодних» з усіх куточків Волині.

Архівні документи свідчать, що на 10 червня 1941 року у Луцькій в’язниці утримувалося 2 117 ув’язнених. Серед них – патріотично налаштована молодь, активісти Організації українських націоналістів, священнослужителі, представники наукової та творчої інтелігенції. Усіх їх планувалося евакуювати у Вологду та Астрахань. Для цього виділялося 75 вагонів.

22 червня приблизно о 14.00 Луцьку в’язницю бомбардувала німецька авіація. Усю ніч і до самого ранку 23 червня, допоки війська гітлерівської коаліції не увійшли в місто, в Луцькій тюрмі розстрілювали арештантів й поспіхом прибирали їхні тіла.

«Ми негайно перейшли до збирання трупів. Всі трупи 70 з гаком засуджених до вищої мірі покарання і близько 800 підслідних нами закопані й місце знаходження трупів полито гасом і випалено, а після цього всі ці місця посипані вапном», – це з рапорту сержанта Стана начальству.

Земля, стіни будівлі були просякнуті кров’ю.