Він не купує в держави електрику,бо виробляє її сам у власному обійсті за допомогою сонячної міні-електростанції. І її надлишок продає за так званим «зеленим» тарифом. Про те,як йому вдалося отримати «зелений» тариф на продаж електроенергії,скільки на це пішло матеріальних і розумових затрат,чоловік розповів газеті «Сім’я і дім»,- пише Район.Луцьк.
У Віталія Урбановича добротне велике обійстя,красивий будинок,видно,що праці вкладено у благоустрій чимало. Розпочинаючи розповідь,господар пропонує звернути увагу на інвертор,іншими словами – міні-електростанцію.
– Панелі виробляють постійну напругу,а нам потрібна змінна,ще й якісна,стандартизована. Для цього використовую інвертор потужністю 10 кіловат,він здійснює перетворення і віддає енергію в мережу,– пояснює. – На інверторі є система,яка повністю показує параметри його роботи з січня 2014 року. За цей час він дав 12 263 кіловати у мережу. Максимальна потужність була 9861 ват,хоча інвертор мав би давати 10 тисяч. А все тому,що у мене стоїть тільки 45 панелей і не зовсім вдалий варіант даху. Два димоходи створюють тінь,через це є втрати. Знижується потужність при похмурій погоді. Найефективніша міні-електростанція влітку. Лічильник рахує те,що я видаю в мережу,і те,що я споживаю.
– За ту енергію,що віддаєте в мережу,скільки вам платить держава? – уточнюємо.
– Минулого року було 3,89 гривні за кіловат,а з 25-го серпня почали платити 8,57 гривні. Тепер ще більший тариф,бо його прив’язали до курсу євро,– каже чоловік. – Я уклав угоду з «Обленерго» до 2030 року. Кожного місяця підписую акт виконаних робіт про те,що продав стільки-то кіловат.
Віталій Урбанович показує один із таких актів за листопад,де вказано,що йому заплатили 3042 гривні.
– Але це не хороший місяць,весь час йшли дощі,– зауважує. – А найбільше,що я заробив,це 9300 гривень за місяць.
Чоловік додає,що сьогодні приватним господарствам дозволено продавати до 30 кіловат енергії,раніше було тільки 10 кіловат. Однак є нюанс: якщо зараз він поставить установку на 30 кіловат,то тариф буде нижчим,приблизно 4,80 гривні.
– Тому мені нема сенсу це робити,а краще збільшити ефективність тієї системи,що є,і поки продавати по 10 кіловат,– пояснює. – Але все ж буду пробувати,що вийде,якщо встановити станцію на 30 кіловат. Уже завожу панелі на будинок,де жила бабуся. Існує ще одна система – сонячний колектор,у мене він є,але застарілий,хочу купити новіший,– планує. – Колектор нагріває воду,його КПД дуже високий,у сучасного – до 80-85%.
Раціоналізатор додає,що з мережі бере мало електроенергії,адже поставив ще один інвертор – гібридний,який заряджає акумулятори й дозволяє накопичувати енергію. Потім господар використовує її для власних потреб.
– Чи підходить ця енергія для опалення?
– Зараз роблю таку систему,пов’язану з електрикою: ставлю тепловий насос,пробурив свердловини,привіз обладнання,тільки руки не доходять поставити,– зізнається. – Усе сам збираю і сам ставлю,інакше буде надзвичайно дорого.
Як з’ясувалося,Віталій Урбанович за професією – інженер–механік,за Радянського Союзу працював на Львівському заводі з ремонту обчислювальної техніки,тому необхідні базові знання мав. А тема альтернативних джерел енергії зацікавила випадково.
– У 2005-му знайомий записав мене на конференцію з питань енергозбереження,що відбувалася у Дублянах,колишній аграрній академії,– пригадує. – Я тоді багато почув,побачив і вже навіть хотів купувати сонячні панелі,але потім вирішив зачекати. Почав вникати у тему глибше,вивчати її. Познайомився з Романом Баб’ячуком із Львівської області,який першим в Україні отримав «зелений тариф». Він документацію робив рік. Бо,на жаль,через бюрократичні перепони важко це дається. За словами Віталія Урбановича,сьогодні все більше людей починають цікавитися темою енергозаощадження. Однак є мало спеціалістів,які дійсно можуть дати слушну пораду та допомогти.
– Я телефонував не в одну таку компанію,розпитував їх,а мені розказували те,що прочитали в інтернеті. Але там написано багато зайвого й неправильного,то по-перше,– застерігає. – А по-друге,коли я їх запитую: «Скільки ви поставили таких установок?»,то у відповідь або мовчання,або кажуть: ще жодної,але пропонують це робити. Багато людей хочуть купити дешеве – це теж не вихід. Бо,як правило,те,що було у користуванні,з якоїсь причини зняли.
Сам власник міні-електростанції надає перевагу обладнанню німецького виробництва. Наводить приклад,як відрізнити,скажімо,китайські панелі від німецьких. Зовні однакові,але у перших штрих-код наклеєний,а в других – за склом.
– Познайомився з одним поляком,який купує панелі у Німеччині на заводі,привозить,монтує. Тепер він правдами-неправдами допомагає мені їх придбати. Бо згідно із законодавством завод не може продати продукцію фізичній особі,тільки юридичній. Крім того,проблема їх доставити. Беру з собою людей і по дві панелі на кожного завожу,бо дозволено тільки вантаж до 50 кілограмів вартістю 500 євро на особу.
Сонячні панелі,які купує чоловік,обходяться йому у 180 євро. В Україні їх продають по 200 євро і вище. На монтаж всієї установки витратив приблизно 12 тисяч євро. Господар рахував,за скільки часу вона йому окупиться. Каже,якщо за старим тарифом,то через 5 років і 9 місяців. А зараз,зі збільшеним тарифом,можливо,окупиться швидше.