2015-й залишив у серці кожного з нас певний відбиток,запікся словом,- пише Сultprostir. Пропонуємо вашій увазі слова від десяти українців,які,на їхню думку,якнайкраще характеризують непростий 2015 рік.

Денис Жупник,радіоведучий:
За минулий рік слово,крім свого істинного значення (частіше сексуального характеру),знайшло ще й політичний,військово-тактичний і гумористичний зміст. У стрічках соцмереж жодного дня без «зради» в цьому році. Тож точно «зрада» – слово року.

Андрій Стадницький,головний редактор телеканалу «Соціальна країна»:
В ньому все: війна,мир,АТО,світ,еміграція,діаспора,реформи,Крим,Донбас,діти,Європа,біда і радість. Це зміни і нові обличчя,друзі і вороги.

Тетяна Яіцька,Культ ненудних фестивалів,Академія реальних знань Wonderlab:
До кінця року кожен активний українець організував свій стартап. Хтось готує мармелад,хтось продає бутерброди,хтось відкрив дискусійний клуб,хтось малює мурал,хтось організував курси пошуку внутрішньої богині. Половина жіночого населення країни шиє,друга половина робить віночки. Коли в лютому сталося Велике Падіння гривні,я знала,що народ трішечки посумує,але щось придумає. Так і сталося. Всі проявляють активність. Волонтерствують,створюють,організовують. Іноді без бюджетів. А що – на роботі все одно копійки платять. Не шукати ж нову роботу за ті ж копійки? Дякую,кризо,за те,що ми нарешті зважилися!

Ільяс Сахтара,стиліст:
Великий,непорушний і доленосний. І думки,чи вистачить наших тугриків на поїздку – будь-яку.

Надія Дризицька,журналістка:
На жаль,рік не подарував очікуваних змін або навіть натяків на те,що вони взагалі можуть бути. Влада перетворюється на театр драми та комедії,а «глядачі» намагаються швидше придбати квитки ніяк не на вистави,а у примарне щасливе майбутнє якнайдалі від України. Гадалось,що важкі обставини змушують суспільство самостійно вириватися та рухатися вперед,незалежно від тих,хто трохи вище,а виявилось,що людям більше до вподоби грати роль жертви.

Катерина Скурідіна,PR-менеджер promin.agency:
Так завжди буває у важкі часи,але мені здається,що зараз у культурному плані у нас все добре: творчі натури заворушилися й почали творити в прискореному режимі,а люди,зголоднівши за чимось неполітичним,нарешті починають з ними взаємодіяти. Наприклад,цієї осені українські артисти кілька разів збирали аншлаги в «Атласі»,а в цьому грудні ми зробили великі гастролі Dakh Daughters і «ДахаБраха»,організувавши концерти навіть там,куди ці музиканти не заїжджали ніколи,бо ж у регіонах була окупація російською поп-музикою.

Аїда Юнусова,кураторка школи new media art BLCK BOX:
Таке відчуття,що всіх нас цього року запустили за величезний шведський стіл,і почалося – нескінченні проби можливостей,заодно і проби власних кордонів: скільки я зумію «з’їсти» і чи «їстиму» я це далі. І чи то якість «страв» посередня,чи то ми все ще не навчилися вибирати,від того об`їдалися,брали довгі паузи на перетравлення і знову бралися за нове. Що в моєму житті і серед близького оточення відбувалася якась аж надто інтенсивна зміна – від проектів,роду діяльності,місць проживання до навіть зовсім особистих аспектів і експериментів зі здоров`ям. Що в країні – починаючи від державних посад,гравців ринку,закінчуючи перебіжками від одного табору до іншого навіть у культурних проектах. Навантаження на організм серйозне,але коли достаток – це приємно. А «перепробувати» – це ж один крок до – «навчитися вибирати».

Ulia Lord,співачка:
Великі сподівання,великі втрати,шалена боротьба. Кількість та якість викликів – як всередині,так і ззовні – тримають нас у перманентному колі Фенікса – країна періодично має відроджуватися з попелу. Над прірвою в нас під ногами дерев`яний місточок,замість якого треба збудувати нормальний і потужний віадук.

Віталій Бондар,журналіст:
Вони рятують дитячі життя,допомагають бійцям на передовій – здається,українські волонтери здатні на все. Кожен з нас знайомий хоча б з одним волонтером – таке відчуття,що в 2015 році «концентрація» волонтерів на квадратний метр стала рекордною. Рух настільки важливий і помітний,що навіть в моєму маленькому сонному місті нещодавно відповідно «декомунізували» вулицю Енгельса – тепер вона Волонтерська.

Марина Степанська,PR-спеціаліст:
Цим словом просякнуте все наше життя. Надія живе в окремих людях,сім`ях,містах і в цілій країні,в усьому світі. Вона рятує від розпачу,байдужості,розчарування. Допомагає таким,як я,замінюючи віру. Вона – чесніша і відповідальніша,ніж сліпа віра. Хтось і далі сподівається на інших,– на державу,мера,диво. Інші – розуміють,що сподіватися можна тільки на себе,своїх близьких і однодумців. І мені здається,тільки така надія нас усіх може врятувати і щось змінити.