«Жива бібліотека» – це не книжкові історії з перших вуст. Цей проект,започаткований Данією у 2000-му році,сьогодні розповсюджується по всьому світу. Віднедавна він став популярним і в Україні. Основна ідея “живої бібліотеки” у тому,щоб знайомити молодь з представниками різних професій,захоплень,віросповідань та і т.д. Адже засновники проекту вважають,що життєві історії,розказані від першої особи насправді змінюють уявлення людині про світ,про соціум,про людей та людські проблеми.
Волинська обласна юнацька книгозбірня розпочала проект «жива бібліотека» зустріччю з новими поліцейськими. Нова луцька патрульна поліція тільки розпочала свою службу,і ми всі уважно стежимо за ними. Але що ми знаємо про офіцерів нашої поліції? Чи спілкувалися коли-небудь з ними? Якою є їхня мотивація? Якими є їхні професійні успіхи та труднощі за місяць роботи? У чому вони находять натхнення і чи бачать підтримку суспільства? Запитань,справді,багато. На деякі з них спробували відповісти представники місцевої поліції – Олександр Лісінським і Дмитро Слабенком.
Дмитро працював в юридичній сфері і побачив,які недоліки є у системі правоохоронних органів. А ще він дуже любить рідний Луцьк і хоче,щоб життя в ньому було комфортне та безпечне. Щоб стати частиною глобальних змін в українському суспільстві,Дмитро і вирішив піти на службу в патрульну поліцію. Каже,що навчатись було зовсім не важко. Більше хвилювався під час відбору.
Часто уявлення про роботу поліцейських у людей зводиться до голлівудських фільмів про сувору Поліцію США. «Наше навчання в Сокиричах було схоже на Поліцейську академію – жартують гості ,- ми не є суперменами,так,як це зображують в американських фільмах про копів. Ми звичайні люди,які вирішили працювати на благо міста і держави. З часом до нас,сподіваємося,будуть ставитись по – іншому. А поки люди вважають,що ми багато на себе беремо обов`зків. Ми часто робимо зауваження і виносимо забагато постанов про правопорушення. Просто хочемо,щоб закони України були однакові для всіх і ніхто не міг «відкупитися» від вчиненого порушення. Це вбереже людей від лиха. Ми хочемо,щоб нас поважали і нам довіряли».
Наприклад,показовим за неповний місяць роботи луцької поліції є те,що зменшилась кількість порушень паркування автотранспорту,а от пішоходи так і не навчились дотримуватись правил дорожнього руху.
Дмитро та Олександр називають специфычною співпрацю поліцейських з ще нереорганізованими підрозділами колишньої міліції. «Однак в процесі діалогу ми знаходимо компроміс,ми намагаємося виконувати свої функції,відповідно того ж чекаємо і від них. У нас,в луцьку ці конфлікти не так розповсюджені,як це ми спостерігаємо в Києві,Харкові».
Молодь цікавилася також,у яких випадках поліцейські можуть застосовувати зброю і чи давали поліцейським хабарі. А також,як правоохоронці знімають стрес,після важкого патрулювання.
«Нас вчили абстрагуватись від негативу своєї роботи. І,звичайно,фізкультура – найкращий антидепресант» – кажуть поліцейські. «Ми постійно в русі,маємо відповідну фізичну підготовку,нормативи якої,до речі,можуть пройти учні 10-го класу,які займаються спортом. Кожен день для нас непередбачуваний,але усвідомлення того ,що ти робиш щось корисне для свого міста і його мешканців,додає нам наснаги. Наша робота цікава». – підсумовують луцькі поліцейські Олександр Лісінський і Дмитро Слабенко.