Олег Пономар констатує: «Друзі,всі знають,що угоди Мінськ-2 закінчилися 31,12,2015 і те,що вони не виконані до кінця. Але всі якось сором`язливо бояться вимовити вголос слово «Мінськ-3» (назва умовна,зустріч може відбутися і в Берліні і в Парижі і тд)».
Але,зазначає він,«логічно,якщо Мінськ-2 не виконаний,то буде Мінськ-3. А може,і Мінськ-4 і 5 і т.д. Але я б не розцінював це як проблему,я б розцінював це як шлях до вирішення проблеми. Шлях до нашої мети – а саме,- повне визволення України від військ агресора».
Політолог у своїй статті «Початок Шляху» за підсумками Мінська-2 рік тому наводив у приклад історію з Хорватією і те,що таких угод там підписувалася 15,але кінцева мета була досягнута – Хорватія ліквідувала незаконні «республіки» на своїй території і стала членом НАТО і ЄС.
«Потрібно враховувати головне – кожен Мінськ підписується на більш виграшно наших умовах і на більш невигідних умовах для агресора,- підкреслює він. – Тому що: а) нафта дешевшає і прудкість агресора тане; б) наша армія стає сильнішою».
Пономар нагадує: «Мінськ-1 підписувався з нахабним і самовпевненим агресором,який видавав себе за посередника і не був офіційним учасником переговорів. Мінськ-1 підписувався при ціні на нафту 93 дол. Метою Мінська-1 було уникнути великої крові з десятками або сотнями тисяч жертв. Мінськ-1 був компромісом в пропорції 50 50. Мінськ-2 підписувався при ціні на нафту в 62 дол і агресор вже (що є досягнення) офіційно брав участь у переговорах як агресор. І Мінськ-2 виявився санкційної пасткою для агресора і був компромісом 70 30 вже на нашу користь».
Він також радить не забувати,що Захід вміє розв`язувати ці регіональні конфлікти і технології обкатані. На думку експерта,також із кожним новим Мінськом США будуть відігравати більш активну роль. А відтак резюмує: «Тому не варто драматизувати. Не ми перші – не ми останні. З нами союзники. За нами Бог і Правда».