Як вважає Олеся Яхно,2016-й «повинен бути не стільки роком реагування,скільки ініціативи. Перш за все,в реформах – політичних і економічних. Новий закон про вибори до ВР,судова реформа,розвиток самоврядування (децентралізація),економічна програма з позначенням довгострокової перспективи (визначення потенційних галузей як точок зростання і,навпаки,найбільш вразливих галузей після ЗВТ з ЄС) і т.д.».
На її думку,«не менш важлива ініціативність в дипломатичній площині – з урахуванням того,що Україна стала непостійним членом РБ ООН і що з цього року в ОБСЄ головує Німеччина».
При цьому,наголошує політолог,в Україні має відбутися змістовна дискусія з адекватним поясненням суспільству своїх ініціатив політиками,без «зрад і перемог». Яхно підкреслює: «Влада / політики в цілому повинні розуміти,що в суспільстві глобально сьогодні є поділ на дві групи: ті,хто за патерналізм і соціальність (найменш забезпечені верстви суспільства і найбільш гостро відчувають складності соціально-економічного становища); ті,хто за реформи і лібералізацію економіки (середній клас,активна частина суспільства,яка не готова миритися з тим,що після Майдану 2013-2014 все може залишитися,як раніше). При цьому обидві групи сьогодні незадоволені тим,що відбувається. Першій групі здається,що їх становище (економічне,передовсім) стає тільки гірше,а головне – немає розуміння,що буде далі. Друга група вважає,що політики і чиновники або гальмують реформаторський процес,або не хочуть брати на себе ініціативу і відповідальність за майбутні реформи».
На її переконання,головне – «політики й олігархи повинні зрозуміти,що їх конкуренція за владу і ресурси безглузда без підтримки суспільства. Політики й олігархи повинні думати не про те,як використовувати суспільство в своїх інтересах,а про те,як суспільство зробити партнером напередодні майбутніх складних кроків і реформ».