Ми звикли на свята нести букет з непарної кількості квітів, а на похорон навпаки – парну. Проте, чи правильно це і чому склалася така традиція, ІА «Конкурент» розпитало протоієрея ПЦУ Віталія Собка.

Як з’ясувалося, в церковних правилах немає ніяких приписів чи вимог дарувати парну чи непарну кількість квітів.

«До цього можна ставитися, як до елементу культури, який прийнятий у нашому суспільстві, розуміючи, що в іншому може бути навпаки – дарувати живим парну кількість квітів, а мертвим – непарну. Але це можна до тієї межі, допоки не наповнювати цю традицію забобонними маловірствами. А забобони наступають тоді, коли людина вважає, що вона подарує не ту кількість квітів і тоді станеться щось недобре. Все залежить від того, чому людина це робить. Якщо вона тому не надає ніякого значення, то на похорон можна принести і п’ять квіток. Якщо робити це через забобонність, то це церква засуджує», – прокоментував протоієрей.

З його слів, ми звикли вважати, що парна кількість – то символ чогось завершеного, а непарна, – відповідно, незавершеного.

«Коли даруємо живим непарну кількість квіток, то вказуємо, що життя їхнє незавершене і ніби бажаємо, щоб воно продовжувалося. А ось коли приносимо парну, щоб вшанувати померлих, то це говорить про те, що їхнє життя завершилося. Бажаємо упокоєння душам», – пояснює Віталій Собко.

Також існує ще один момент. Попри те, що непарну кількість квітів на похорон приносити все ж можна, існує ризик того, що люди, які про це не знають, можуть зрозуміти такий вчинок дещо неправильно. Тому можуть засуджувати це. Адже традиція вкорінена. Тому, зі слів священника, все ж не варто її порушувати, аби не викликати осуд та негатив.

Віталій Собко зазначає, що квіти приносять і в церкву, аби прикрасити її. І ніхто не звертає увагу на те, яку кількість ставлять на тому місці, куди приносять пожертви та горять свічки за упокій. Так само прикрашають ікони в храмі в іншому місті, і не рахують кількість квітів у букеті.

Голова ГО «Асоціація журналістів західної України», психологиня Катерина Дулапчій, яка живе у Туреччині, розповідає, що там, коли вперше побачила багато величезних похоронних вінків, думала, що це якийсь похорон. А насправді так святкують відкриття магазину.

Також у цій країні такими вінками прийнято зустрічати дорогих гостей на офіційних прийомах. З вінками проходять весілля, іменини та інші масштабні святкування.

Лучанка Ольга Дорохіна, яка також живе в Туреччині понад 3 роки, розповідає, що там навіть не задумуються, скільки квітів потрібно дарувати і чи взагалі треба. Тим паче, якими вони мають бути. А якщо і дарують, то це вазони.

«Коли мені мій хлопець подарував вісім букетиків гвоздик, то він навіть не зрозумів, чому я так здивувалася. В принципі, квіти тут дарують рідко. На похорон можуть принести одну гвоздику. Гарний букет тут дуже важко знайти. Хіба якийсь, що запакований у поліетилен», – розповідає Оля.

Каже, що вінки на якихось святах чи відкриттях присутні завжди, бо в Туреччині це вважається нереальною розкішшю. Якщо хтось не може прийти, наприклад, на весілля, то обов’язково надсилають ці вінки з підписом на білій стрічці, від кого вони.

Виявляється, дарувати парну кількість квітів лише на похорон прийнято тільки у країнах колишнього СРСР. У США, наприклад, найбільш ходовий подарунковий букет – з дюжини троянд, а скупі німці дарують коханим букети з восьми. Винятком є Франція, де такі ж уявлення про кількість квітів у букеті, як і у слов’ян.