Отже, зібрання змовників провалилося. Але запитайте себе: а що було б, якби союзники Трампа отримали своє? Про це пише НВ.

Новий Завіт запитує нас устами Марка 8:36: «Яка ж користь людині, що здобуде весь світ, але душу свою занапастить?»

Сенатори Джош Гоулі, Тед Круз, Рон Джонсон і всі їхні колеги-змовники з Республіканської партії точно забули цей вірш (якщо взагалі його знали), оскільки вони готові принести в жертву свої душі, душу Республіканської партії і всієї Америки — традицію чесних і вільних виборів як спосіб мирної передачі влади — щоб Дональд Трамп міг залишитися президентом, а одного разу один із цих слизьких типів міг його заступити.

«Філософія» управління цих безпринципних трампоманів-республіканців безпомилково зрозуміла: «Демократія хороша для нас доти, доки вона залишається механізмом, що дозволяє перебувати при владі. Якщо ми не зможемо утримати владу — під три чорти ці правила й цілу систему. Влада не виходить із волі народу, вона виходить із волі нашої й нашого лідера».

Для того щоб Америка одужала, гідні республіканці — у владі і в бізнесі — повинні порвати з цими безпринципними трампофанами-республіканцями й заснувати власну (із твердими засадами) консервативну партію. Це вкрай необхідно.

Навіть якщо маленька група законодавців-правоцентристів і лідерів бізнесу, які їх фінансують, відокремляться і сформують власну консервативну коаліцію, вони будуть дуже впливовими в нині розділеному Сенаті. Вони можуть стати фракцією, чия позиція буде вирішальною в питанні, який із законів Байдена буде прийнято, пом’якшено чи відхилено.

Розділити усталену партію непросто

Тим часом трампівський культ у Республіканській партії перетвориться на дискредитовану, безсилу меншість психів, які чекають останнього твіта Трампа з указівками, що робити, говорити й чому вірити, а Америка знову возз’єднається.

Я знаю, що розділити усталену партію непросто (і малоймовірно). Але ті принципові республіканці, які сміливо й непохитно захищали перемогу Джо Байдена на виборах, повинні запитати себе: «Через кілька днів, коли все це скінчиться, чи збираємося ми ніби нічого й не було мати справу з людьми, які, по суті, намагаються здійснити перший в американській історії законодавчий переворот?»

Адже, коли цей епізод закінчиться, Трамп буде говорити або робити щось іще обурливе, щоб послабити Байдена й унеможливити співпрацю, а ручні пси Трампа, такі, як Круз, Гоулі, Джонсон і лідер фракції меншості Кевін МакКарті вимагатимуть, щоб партія продовжувала служити своїм політичним інтересам, щодня ставлячи принципових республіканців у складне становище. Щотижня буде новий тест на лояльність.

Дві основні партії США просто нерівноцінні. На праймеріз переважна більшість демократів, на чолі з поміркованими афроамериканцями, обрала слідувати за лівоцентристським Байденом, а не за вкрай лівим крилом демократів-соціалістів, які вимагають розформувати поліцію.

А навпроти неї — Республіканська партія Трампа, яка створила такий культ, що на своєму засіданні вирішила, що не буде пропонувати партійну програму. Програмою буде те, що скаже її шанований лідер в кожен окремо взятий день. Коли партії припиняють мислити і проводити червоні лінії перед неетичним лідером, подібним до Трампа, — він продовжить тягнути їх далі у прірву, прямо до брами пекла.

Туди, де вона зараз і опинилася. Ми бачили це в мафіозній спробі Трампа натиснути на держсекретаря Джорджії просто «знайти» йому 11 780 голосів й оголосити перемогу в цьому штаті над Джо Байденом.

І ми бачили ще мерзеннішу версію цього на сесії в Конгресі минулої середи, 6 січня. Фанатики Трампа спробували перетворити церемонію, організовану спеціально для підрахунку голосів Колегії виборників, представлених кожним штатом — у Байдена — 306, а у Трампа — 232 — на спробу змусити Конгрес анулювати виборчі голоси так званих хитких штатів, які програв Трамп.

Якби я був головним редактором, то надрукував би світлини їх усіх на цілу шпальту під заголовком: «Запам’ятайте назавжди ці обличчя: у цих законодавців був вибір між вірністю нашій Конституції та Трампом. І вони обрали Трампа».

Якщо у вас є сумніви, чи займалися ці люди підбурюванням, у їхніх принциповіших колег-республіканців сумнівів немає. Говорячи про план Гоулі оскаржити підрахунок голосів, Ліза Мурковскі, сенаторка-республіканка з Аляски, сказала: «Я готова присягнути на Конституції. Це тест на відданість». Слова сенатора Бена Сасса з Небраски: «Дорослі не скеровують заряджений пістолет у серце законного самоврядування». Слова сенатора Роба Портмана з Огайо: «Я не можу погодитися з тим, щоб Конгрес перешкоджав волевиявленню виборців».