Серед головних причин своєї заяви про відставку міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавичус назвав дії першого заступника голови фракції «Блоку Петра Порошенка» Ігоря Кононенка.
Якщо конфлікт між посадовцями має схожі деталі (у вересні 2005 року,подавши у відставку з посади голови президентського секретаріату,Олександр Зінченко виступив зі звинуваченнями на адресу людей з оточення Президента,зокрема – тодішнього секретаря РНБО Петра Порошенка),а менталітет українських політиків не зазнав істотних змін,то загальна ситуація в Україні та довкола неї тепер принципово інша,ніж 10 років тому.
«Економічна база тепер інша,конфлікт еліт більш яскраво виражений,зовнішньополітичний конфлікт набагато яскравіше виражений. Внаслідок цього,поле для маневру і для того,щоби врегулювати ці конфлікти мирним шляхом,стає дедалі меншим»,– зазначає політолог Юрій Романенко.
Десять років тому політичний зиск від конфлікту всередині влади отримали насамперед регіонали,які оговталися після «помаранчевого Майдану»,відновили ключові позиції в українській політиці та невдовзі перемогли на президентських виборах. Крім того,конфлікт між українськими можновладцями призвів до посилення російського впливу на розвиток подій в Україні. Але,за словами політолога Вадима Карасьова,«якщо в 2005-му році західні партнери здебільшого спостерігали за розвитком подій,то сьогодні вони включилися в гру».
Зараз одним із можливих варіантів розвитку подій,наголошуєть експерти,є дострокові вибори,до яких провідні політичні сили фактично вже почали готуватися. Реванш екс-регіоналів тепер менш імовірний,адже основний електорат попередньої влади залишився в анексованому Криму та в окупованих районах Донбасу.
Також за десять років принципово змінилися настрої українців. Тоді конфлікт всередині влади викликав радше розчарування,тепер – здебільшого обурення та втому. Тож,у разі наростання політичної кризи,ідеться не так про реванш колишньої влади,а радше про поглиблення внутрішньої нестабільності.
«Для того,щоби зрозуміти,що може відбутися з Україною – не варто дивитися в історію. Достатньо подивитися на Близький Схід. Перший – туніський,коли після революції почалася модернізація. Другий – єгипетський,контрреволюційний – коли армія відіграла ситуацію назад. І третій лівійсько-сирійській варіант – коли не вдається досягти внутрішнього порозуміння»,– застерігає Юрій Романенко.
При цьому експерти зазначають,що питання,чи зробив Петро Порошенко належні висновки з подій 10-річної давнини,наразі залишається відкритим.