Валерій Пекар наголошує,що зараз маємо не урядову,а повноцінну політичну кризу. А відтак нагадує про вірогідні наслідки: «У слабкій і бідній країні політична криза може бути руйнівною».
На його думку,це зумовлено самими причинами ситуації,в яку загнала себе Українська держава. Адже так звана коаліційна угода – це тільки імітація домовленостей,оскільки йдеться про приховану угоду,«олігархічний консенсус». А відтак аналітик резюмує: «Коаліційна угода та олігархічний консенсус вочевидь суперечать одне одному,бо перша – про кардинальні зміни,а другий – про збереження статусу кво».
Відтак Пекар називає чотири сценарії розвитку подій. Перший (і найкращий),вважає він,коли «політичні клани знаходять в собі інстинкт самозбереження та затверджують уряд професіоналів (технократів),не забувши взяти на себе зобов`язання голосувати за його реформаторські закони (бо інакше,як ви розумієте,немає сенсу). Протягом наступного року втілюються основні необхідні реформи,починається економічне зростання,соціальна напруга падає». А другий (найгірший) сценарій втілиться в життя тоді,коли «замість уряду професіоналів отримуємо уряд без професіоналів,що складається лише з представників політичних кланів… Прізвища тих,хто замінить міністрів-професіоналів,вже озвучені (Ковальчук,Гончаренко тощо). Наслідки руйнівні: жодних реформ,відмова Заходу від подальшої підтримки,падіння економіки,соціальні протести».
Також можливий,вважає політолог,і третій,«типово український сценарій: прийняти рішення не приймати жодних рішень,відкласти все,аби якось владналося…Відбувається повзуча заміна реформаторських заступників міністрів на представників кланів,які ділять між собою потоки у кожному міністерстві. Сценарій нестабільний,адже міністри врешті просто грюкають дверима,або ж соціальний протест на фоні зубожіння змете всіх».
І,нарешті,є ще сценарій,коли «нинішній уряд відправлений у відставку,але жоден варіант нового уряду не набирає голосів. Міністерствами керують перші заступники (часто це активні реформатори,але в такій ситуації вони все одно зможуть займатися лише поточними справами). Коаліція врешті розпадається,бо парламент не зданий нічого вирішити. Повний клінч,який може бути розв`язаний лише конституційними методами,а саме парламентськими виборами».
А насамкінець він узагальнює. «Успішний сценарій завжди передбачає розкол еліт,- констатує Пекар. – Частина еліт відмовляється від олігархічного консенсусу і підтримує рішучі зміни,чи то внаслідок інстинкту самозбереження,чи то розуміючи свій виграш у новій відкритій системі. Будемо сподіватися,або клепка в голові,або принаймні інстинкт самозбереження у них є».