Хлопець розповідає,що спочатку поїхав на Євромайдан,потім повернувся додому. Вже вдома до нього подзвонили знайомі і сказали про розгін студентів. Вирішив повернутися назад до Києва. Павло каже,що знав про те,що на Майдані може бути небезпечно,тому нікого не агітував їхати разом із ним,- інформує Громадське.Волинь.
Там потрапив до 35-ої сотні разом з іншими волинянами.
«Були постійні бої. Бої,перепочинок,знову бої. Проте боями це важко назвати: шматок дерев’яної палки і бронежилет другого класу захисту. Тобто він не захищає від бойових набоїв. Зранку 20-го лютого 35-а сотня пішла на штурм. Тоді чорна рота «Беркуту» постійно стріляла,проте ми постійно підходили,постійно закидали бруківкою. Вийшло так,що ми опинилися з самого переду. Вже навіть не було кому поставити димову завісу. Це постійні крики,кров,перші смертельно поранені»,– згадує про ті події хлопець.
Тоді Павло отримав і свою кулю. Снайпер влучив йому в руку та плече. Його друг Пегас намагався витягнути з-під обстрілу,проте також отримав поранення.
Павла відвезли до майданівського шпиталю,звідти – до Луцька. Потім його відправили на реабілітацію до США.
«Майдан є багато в чому правий,але деякі речі не є добрі. Не є добре маски та коктейлі. На кожному кроці це застосовувати було не варто. Україна є вільною,демократичною,правовою державою і є багато способів боротьби легітимних та законних методів»,– додає хлопець.
«Майдан на фотографіях,на відео виглядає красиво і ніби правильно,але ось ми бачимо фотографії людей,яких з нами нема. Тобто не все так і однозначно»,– каже Павло Марчук.