Два роки тому мизівський храм Різдва Пресвятої Богородиці відійшов до ПЦУ. Жителі села, які бачать себе в складі УПЦ, молилися у приватній оселі. Разом із протоієреєм Анатолієм Мацеликом, який двадцять років служив у Мизовому, але не перейшов до ПЦУ, вони вирішили збирали кошти на зведення нової церкви. Згуртованість громади допомогла збудувати храм за дев’ять місяців. Про це пише ІА Волинські новини.

«Батюшка постійно закликав нас до миру, просив не сваритися з опонентами, а зберігати братську любов, і, головне, молитися, щоб Господь дав сили здійснити задумане», – розповідають мизівці.

Щоб зібрати кошти на новий храм, люди колядували та щедрували на Різдвяні свята, збирали пожертви в різних волинських селах. Знайшлися й спонсори – вихідці з Мизового, які не пожаліли для такої мети значних, як для села, грошей. Працювали на будівництві цілими сім’ями, як батьки з синами Григорій та Андрій Сачики, Олександр та Богдан Зайці. Мизівці щиро вдячні й іншим будівничим: Олександру Сарапіну, Олександру Кагану, Миколі Сташуку, В’ячеславу Гаврилюку, Руслану Панасюку. Поки чоловіки займалися будівельними роботами, місцеві жінки по черзі готували їм обіди.

Згуртованість громади допомогла збудувати храм за дев’ять місяців – і це справжнє диво, зважаючи на нинішню вартість будматеріалів та сільську зайнятість. Його прикрашають красиві ікони та розпис. Тож на престольне свято 21 вересня відбулося його освячення та перша Літургія, в якій взяли участь три сотні прихожан. Це й жителі Мизового, і його гості. А ще у святкових заходах взяло участь духовенство Старовижівської округи. Назвали Божу обитель, як і перший сільський храм, на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Хоч і в церкві, і довкола неї ще триватимуть роботи, але віряни впевнені, що справляться з цим, адже основне зробили: у храмі лунає молитва, тож він живе.