Мало хто над цим задумувався, але вибори міського голови і місцевих депутатів набагато важливіші для пересічних українців, аніж вибори президента чи парламенту. Так, президент визначає стратегічний, зовнішньополітичний вектор розвитку держави, а нардепи приймають закони, за якими нам жити. Однак більш реальне наше життя, до якого, умовно кажучи, можна доторкнутися, значною мірою залежить від місцевої влади.

Якість доріг, дворів і тротуарів, вуличне освітлення, водопостачання і водовідведення, опалення, місця для парковки, ситуація із заторами у місті, рух громадського транспорту, вивіз сміття, чистота дворів і під’їздів, благоустрій, ремонти багатоквартирних будинків і безліч інших питань, які турбують нас щодня – компетенція саме органів місцевого самоврядування. Не кажучи вже про забудову міста, розпорядження землею, управління закладами освіти і медицини – і за це також відповідають обрані нами міські голови і депутати місцевих рад. Не почався вчасно опалювальний сезон, з крана тече іржава вода, у дворі темно, тротуар розбитий і затоплений водою після дощу так, що немає як пройти, а його все ніяк не починають ремонтувати? Все це – відповідальність місцевої влади. І коли більшість жителів не влаштовує ситуація у місті – вони обирають іншого мера й інших депутатів. Однак що пропонується на виборах-2020 лучанам і чи взагалі є цей вибір?

«СТАДІОН ТАК СТАДІОН»: ЧОМУ ІГОР ПОЛІЩУК НЕ ПОВТОРИТЬ ПОМИЛКИ ПЕТРА ПОРОШЕНКА

Петро Порошенко припустився фатальної помилки, думаючи, що Володимир Зеленський буде найслабшим серед усіх можливих опонентів на президентських виборах 2019 року, а відтак – найзручнішим учасником другого туру виборів. Не допомогли «сивочолому» навіть дебати на стадіоні – народ проголосував за принципом «проти Порошенка».

Схожа ситуація складається у Луцьку, однак у «За майбутнє», на відміну від команди Петра Олексійовича на президентських виборах, зграбно придумали, як її обійти. Дебати на стадіоні для цього не потрібні. За всіма соціологічними опитуваннями, залежними і «незалежними», беззаперечним лідером перегонів є представник команди «За майбутнє», радник Луцького міського голови Ігор Поліщук. Йому соціологи прогнозують близько 39% рейтингу. В Україні вибори мера у великих містах вдруге відбуватимуться у два тури, тож найзапекліша боротьба точитиметься саме за друге місце і вихід у другий тур виборів. Так, рейтинг Ігоря Поліщука високий, однак не менший і антирейтинг. А це означає, що значна частина лучан у другому турі голосуватиме за принципом «проти Поліщука».

Окрім того, на суто суб’єктивну, непрофесійну думку, білборди у Ігоря Поліщука невдалі, хоч і розвішані через кожні п’ять метрів у Луцьку. Адже на них він зображений разом із лідером партії Ігорем Палицею. Політтехнологи використали салоган «Разом за майбутнє Луцька». Він нібито вдалий з точки зору гри слів, адже співзвучний одночасно і з Фондом Ігоря Палиці «Тільки разом», і з назвою партії «За майбутнє». Однак опоненти головного кандидата у мери правильно підмітили: «А самому слабо?». Обрана концепція бордів ніби акцентує увагу на залізобетонній прив’язці Ігоря Поліщука до Ігоря Палиці. Дасть така прив’язка більше плюсів чи мінусів кандидату – важко судити, адже Ігор Палиця, своєю чергою, так само тісно «прив’язаний» до одіозного олігарха Ігоря Коломойського – це давні друзі і колишні бізнес-партнери, які навіть інтерв’ю дають журналістам у одній і тій же кімнаті. Отож, ні для кого не секрет, що новий політичний бренд «За майбутнє» тісно пов’язаний із фінансово-промисловою групою «Приват».

Минулого року сам Ігор Палиця балотувався до Верховної Ради по округу у Луцьку і здобув впевнену перемогу. Однак шість років тому, у 2014-му, людина із команди Ігоря Палиці – Ірина Констанкевич – упустила перемогу на окрузі кандидату від протилежної структури – Ігорю Лапіну. А у 2015 році тодішня команда Ігоря Палиці «УКРОП» також не змогла взяти більшості у міській раді, та й нині покійний Микола Романюк тоді став «погодженою» між «Приватом» і «Континіумом» кандидатурою на посаді міського голови Луцька. Сьогодні співвласник «Континіуму» Степан Івахів в одній команді з Ігорем Палицею, але це не означає, що місцеві вибори у Луцьку стануть легкою прогулянкою для цієї «збірної команди». Будь-який незручний супротивник, який проходить у другий тур, може різко перевернути шальки терезів не у бік партії «За майбутнє».

«Волинь.Правда» у 2019 році писала матеріал про «Волинський договірняк», передбачивши результати виборів народних депутатів по кожному округу на Волині. Ігор Палиця, Ігор Гузь, Степан Івахів та Ірина Констанкевич перемогли безапеляційно і пізніше увійшли до фракції «За майбутнє» у парламенті, яка дуже стрімко переросла у всеукраїнську партію. Ще один нардеп-мажоритарник, В’ячеслав Рубльов, хоч формально обраний від «Слуги народу», був і лишається близькою довіреною особою Ігоря Петровича. Між іншим, Ігор Коломойський має досить потужну групу народних депутатів, і це не тільки фракція «За майбутнє», а й частина фракції «Слуга народу» та інших. Як старий мудрий чоловік, він навчився «розкладати яйця в різні кошики», в бізнесі це називається «диверсифікація активів». Дуже схоже на те, що подібну «диверсифікацію», або ж, простіше кажучи, «луцький договірняк», великі гравці вирішили розіграти і на місцевих виборах. На жаль, дебатів на «Авангарді» перед другим туром ми не побачимо, а вони б додали гостроти моменту, однак, шоу і без того обіцяє бути цікавим.

ЗАВДАННЯ «ПРЕЗИДЕНТСЬКОГО» КАНДИДАТА – КРАСИВО ПРОГРАТИ ІГОРЮ ПОЛІЩУКУ

Завдання номер один – вивести Ігоря Поліщука, якого «вирощували» на посаду мера завчасно, у другий тур виборів. З цим завданням команда Ігоря Петровича справилася на відмінно, це вже можна констатувати як факт, як кажуть у спорті – така різниця, між лідером перегонів і найближчим переслідувачем, не відігрується. А ось завдання номер два – провести у другий тур максимально комфортного для Ігоря Поліщука опонента. І на цю роль ідеально підходить кандидат від «Слуги народу» Роман Бондарук. За останньою соціологією, він йде на другому місці із рейтингом довіри 10,7%, випереджаючи на 0,2% Юлію Вусенко від «Європейської Солідарності». Між іншим, Юлія Вусенко була б дуже незручним опонентом Ігорю Поліщуку у другому турі, адже вона знає, що говорити, і знає, як говорити. Спостерігаючи за її дебатами із радником міського голови під час сесій Луцької міської ради, ми могли в цьому переконатися. Але це опитування соціологи проводили до офіційного старту перегонів. Коли ж усі охочі на крісло мера пройшли реєстрацію, то виявилось, що Вусенко в цьому переліку нема. Натомість кандидувати на мера Луцька «Європейська Солідарність» відрядила Юрія Моклицю – значно слабшого і менш впізнаваного за Вусенко. Що лише на руку команді Ігоря Палиці.

Все ж це не обіцяє Ігорю Поліщуку легкої прогулянки в другому турі. Більшість інших кандидатів, без сумніву, можуть показати зуби, більше того, реально можуть зазіхнути на перемогу у другому турі, увібравши у себе голоси електорату, налаштованого «проти Поліщука».

З Романом Бондаруком ситуація інша. Потрібно розуміти, що левова частка його рейтингу – це розкручений бренд «Слуги народу», від якої він висувається, і який-не-який, та все ж ще існуючий авторитет нашого президента. Однак цілком може бути, і є підстави так вважати, що Роман Бондарук у «Слузі народу» – «засланий козачок» від Палиці-Коломойського, як, наприклад, нардеп В’ячеслав Рубльов. І його справжнє завдання – пройти в другий тур, щоб красиво програти Ігорю Поліщуку. А навіть якщо заграється в політику настільки, що виграє вибори – не біда, просто замінить собою Григорія Пустовіта, а реальним управителем міста на наступні п’ять років залишиться радник Поліщук. У ситуації, коли в другий тур потраплять Ігор Поліщук та Роман Бондарук (а по соціології станом на 10 жовтня поки що так і складається), вибори у Луцьку виграє Палиця-Коломойський, і програють всі лучани, які не згодні з їхньою політикою. Простими словами, Роман Бондарук – це технічний кандидат, роль якого – «хлопчик для биття» у другому турі виборів. Якщо в когось, хто ще не зняв рожеві, чи, точніше, зелені окуляри, зберігається ілюзія, що за Ігорем Поліщуком стоїть тінь Коломойського, а за Романом Бондаруком – Володимира Зеленського, то мусимо вас розчарувати – обираючи будь-кого з них, ми віддамо свій голос за олігарха. Розуміючи, що антирейтинги «За майбутнє» та Ігоря Поліщука можуть бути вищими, ніж рейтинги, аби не допустити помилку Петра Порошенка, ця команда вирішує не ризикувати, адже випадково програти у другому турі можна і найслабшому кандидату, тому просто вирішує «протягнути» у другий тур свого для забезпечення повністю безпрограшної ситуації, а лучан – позбавити реальної альтернативи і права вибору у другому турі. Будь-який вибір між Поліщуком та Бондаруком – це, насправді, вибір на користь Ігоря Палиці та Ігоря Коломойського.

Олігарх Ігор Коломойський через свої численні бізнесові структури фінансує політичний проект «За майбутнє», який танком пре до перемоги на всіх рівнях, на Волині – «вотчині» Ігоря Палиці, так точно. Для Ігоря Петровича перемога на своїй малій батьківщині – справа честі, і він вже потратив на неї чимало особистих фінансових, фізичних та моральних ресурсів, і ще більше буде вкладено до 25 числа.

Ходять чутки, що нашому землякові «світить» дуже серйозна посада у Києві, з якої буде значно простіше і ефективніше досягати спільних із своїм другом і партнером стратегічних цілей. Провал на Волині, особливо – у Луцьку, навряд чи посприяє цим планам. А боротьба за друге місце настільки напружена, що, без перебільшення, кожен голос вирішуватиме: буде другий тур «товариським матчем» між гравцями однієї команди чи справжньою битвою непримиримих опонентів, за одним з яких стоятимуть грошові мішки, а за іншим – прості лучани.  

Ніна Тойкут