Ковель – промислове серце Волині. У місті обласного значення виготовляють хлібобулочні і швейні вироби, меблі та книги, металопластикові вікна і котли, переробляють лісогосподарську продукцію. Однак у неділю, 27 вересня, своє професійне свято відзначатимуть ті, хто створюють засоби виробництва, основу промисловості – машинобудівники. Ковель славиться великим машинобудівним підприємством – на «Ковельсільмаші» працює понад 600 ковельчан, які виготовляють сільськогосподарські машини, ланцюги, культиватори, вироби з металу, запчастини тощо. У якому стані підприємство, якому понад п’ятдесят років, перебуває зараз, чим живуть робітники, які пропрацювали на заводі більшість свідомого життя, та який сюрприз приготували можновладці виробничникам до їхнього свята – у репортажі «Волинь.Правди».

«Ковельсільмаш» заснували в 1966 році, а першу продукцію завод випустив у 1970. Як для відносно невеликого міста, де проживає 50 тисяч населення, завод – справжній гігант, його площа перевищує 211 тисяч квадратних метрів. Виробничі потужності розміщені у трьох корпусах, до складу яких входить дванадцять цехів. Основним напрямком діяльності заводу було виготовлення сільськогосподарської техніки та запчастин до неї.

«У радянські часи на заводі працювали сім тисяч робітників. Тоді була планова економіка, тож державне замовлення завод мав завжди. І ми випускали продукцію для всього Радянського Союзу. На території заводу були незліченні гори металобрухту, які безупинно переплавлялися. Було три зміни, працювали цілодобово і без вихідних. Тоді здавалося, що робота ніколи не закінчиться, і сьогодні навіть не віриться, що все змінилося…», – розповідає, проводячи екскурсію заводом, заступниця технічного директора з виробництва Михалковська Лідія Йосипівна, яка пропрацювала на «Ковельсільмаші» майже все своє життя.

Жінка додає, що якби потужностями виробництва після розвалу СРСР не зацікавилися сьогоднішні акціонери – то не було б й того, що є зараз, пропав би «Ковельсільмаш», як і більшість інших заводів. Каже, зберегти виробництво вдалося завдяки Миколі Заікіну, який успішно очолює колектив вже багато років.

«Це – наш лідер, взірець, він і виробничник, і інженер, і менеджер – все в одній особі. Надзвичайно талановита людина», – ділиться враженнями про роботу під керівництвом Миколи Михайловича Лідія Йосипівна.

Жінка проводить екскурсію великою територією заводу, демонструє виробничі корпуси, складські та інші технічні приміщення. Вони старенькі, але дуже акуратні.

«Ми завжди підтримуємо чистоту на виробничих місцях», – розповідає Лідія Йосипівна.

У цехах кипить робота – десь шліфують якусь деталь, десь гримить глухими ударами потужний прес – тиск у понад 4 тисячі тон перетворює шматок розплавленого металу  у готовий виріб, в іншому цеху виготовлені ланцюги перевіряють на міцність – вони витримують навантаження до тридцяти тон. Це справжня кузня, робота з розжареним металом, здавалось би для суворих чоловіків, однак у цеху можна зустріти чимало жінок. Є й такі, які, як і Лідія Йосипівна, віддали заводу 45 років трудового стажу. Взаємоповага та надзвичайно дружня атмосфера у колективі виробничників відчувається відразу. Тут якось все по-консервативному, в хорошому розумінні цього слова. Люди працюють разом десятиліттями. Сучасна ж молодь прагне спробувати себе у максимальній кількості напрямків, постійно перебуваючи у пошуках кращих умов і перспектив.

«Молодь до нас на роботу все ж приходить. Звісно, хотілося б щоб приходило більше, щоб наша нелегка праця була більш престижною. Однак, радіємо й тому, що маємо, і залюбки приймаємо на роботу молоді і перспективні кадри, навчаємо, виховуємо, підказуємо, передаємо досвід», – говорить Лідія Йосипівна, та знайомить із робітниками у цеху.

І якщо чоловіки без проблем погоджуються позувати з виробами в руках, то допроситися стати до колективного фото жінок майже неможливо. Навіть за станком на заводі жінка лишається жінкою і переймається, чи гарно вийде на світлині. Та декілька вдалих жартів Лідії Йосипівни і обличчя робітниць прикрашають чарівні посмішки. Робітники один одного вітають з їхнім святом, яке вже наближається. За одне – діляться враженнями про «сюрприз», який отримали від можновладців.

«ДЯКУЄМО, АЛЕ МИ НЕ ГОЛОДНІ»: СЮРПРИЗ ВІД ІВАХІВА – ЯК КИНУТА СОБАЦІ КІСТКА

Не під диктофон робітники розповідають, як їх принизили і образили, намагаючись привітати. Напередодні Дня машинобудівника на завод завітали представники фонду Степана Івахіва «Патріоти Волині». Перед кожними виборами до таких візитів вже звикли, часто політики «засівають» свої округи тими чи іншими «цукерками», аби сподобатися виборцям. Та на цей раз креативна команда Степана Петровича вирішили по-особливому вразити серця виробничників, тож пообіцяли такий сюрприз, якого ще ніколи не було.

«Ми були готові до чого завгодно. Довго думали, щоб це могло бути. Заінтригували нас дуже сильно. Але те, що ми отримали в результаті, вразило навіть ветеранів заводу. Я, наприклад, за 45 років такого ще не бачила», – ділиться враженнями одна з робітниць.

Справді стало цікаво, а що ж за суперсюрприз презентував Степан Івахів працівникам «Ковельсільмашу». Може, це якийсь сучасний потужний станок? Може, комп’ютерне обладнання для автоматизації виробництва? Може, транспортний засіб для пересування по гігантській території заводу? А, може, нардеп від Ковельського округу Степан Івахів використав свої важелі у політиці і привів на завод крупного замовника з багатомільйонним контрактом чи хоче запропонувати спецзамовлення для Збройних Сил України?

Ні, розгадати креативність думки команди політтехнологів Степана Івахіва – непросто. Бо подарунок – дійсно з «барського плеча». У цехи до виробничників передали… смажених поросят. Важко судити, волинський «барин» сам до такого додумався, чи хтось із команди підклав йому таку свиню в прямому і переносному сенсі цього слова. «Дякуємо, але ми не голодні…», – майже в один голос відгукуються про «сюрприз» виробничники.

Уявіть собі суворих чоловіків, які цілий день стоять за станком, виготовляючи металеві вироби. Довкола киплять котли з розплавленим металом, летять іскри, стоїть пил і шум. Така робота виснажує навіть найбільш мужніх і витривалих. І ось настає їхнє свято, яке буває раз у рік – день машинобудівника. Хоча б в цей день хочеться відволіктися від рутини і відпочити фізично і морально. І ось представники фонду далеко не бідного чоловіка (за останніми рейтингами «Форбс» Степан Івахів входить у список сотні найбагатших українців зі статками у 117 мільйонів доларів) обіцяють надзвичайне свято. В результаті кожному робітнику в цеху дісталося приблизно по 100 грамів свинини… хоча ні, не кожному. Кажуть, поділити порівну було дуже важко, тому комусь не дісталось взагалі нічого. По одному бутерброду зі свининою – ось таке привітання з Днем машинобудівника від нардепа Степана Івахіва.

«У нас у цехах немає опалення, тому взимку дуже холодно. Нам би в цехи електрочайники, щоб хоча б гарячим чаєм можна було зігрітися. Чи мікрохвильові печі, щоб можна було розігріти поїсти. Ось це була б допомога. А печені поросята… це як плювок в обличчя, як собаці кістка з панського столу. Хай самі їх їдять на здоров’я», – не під диктофон каже один із робітників.

Відчувається, що привітання від Івахіва вийшло з «перцем». У багатьох аж дере всередині від такого подарунку, однак, говорити про це відкрито, тим більше, під диктофон, наважуються далеко не всі. Кажуть, у Ковелі з роботою важкувато, тому люди тримаються за свої місця, зціпивши зуби, як би важко не було. Робітниця одного із цехів розповіла, що запитала у представників нардепа на рахунок премії до професійного свята. То, каже, її «взяли на карандаш», – записали прізвище та ім’я, і, відчуває, явно не для того, щоб виписати премію.

«Про поросят я краще промовчу. За премію вже запитала, вистачить з мене», – відмахується жінка.

«Дякуємо, звісно, але сто грамів свинини ми, дякувати Богу, ще собі й самі можемо дозволити купити», –  підтримує її робітник, що працює за сусіднім верстатом.

Можливо, якби зараз Україна готувалася до парламентських, а не місцевих виборів, то Степан Івахів, аби сподобатися виборцям і обратися до парламенту знову, був більш щедрим, однак, зараз всього лише місцеві вибори, відносно дешеві. Хоча, ходять чутки, що політична олігархічна команда, до якої входить пан Івахів, нібито заготувала 2 мільйона доларів лише для «купівлі» так званих «сіток виборців» по одному лише Ковелі. Немала сума, як для місцевих виборів. Це скільки ж поросят можна було б купити… Чутки про 2 мільйона – це тільки чутки, хоча, як кажуть, диму без вогню не буває.  А от із поросятами 24 вересня номер пройшов «на біс». Саме у четвер, 24 вересня, керівник заводу «Ковельсільмаш» Микола Заікін вітав своїх підлеглих – кращих працівників, а також тих, хто цьогоріч відзначає свій ювілей на заводі – 45, 40, 35 чи 30 років безперервного стажу на виробництві.

На цей раз вітати інженерно-технічний персонал прийшли не лише представники фонду «Патріоти Волині», а й кандидат у мери Ковеля, якого лобіює Степан Івахів, – журналіст Ігор Чайка. На чоловік сорок працівників, які зібралися у актовій залі, принесли два печені поросятка з акуратно зав’язаними бантиками на вухах.

«Передамо цих поросят на кухню, щоб там порівну поділили, і завтра на обід м’ясо дісталося всім. А святковий келих вина до м’яса – це вже за рахунок заводу…», – вийшов із незручної ситуації керівник «Ковельсільмашу» Микола Заікін.

Сам кандидат у мери Ковеля Ігор Чайка не був багатослівним і агітацією присутніх не займався. Втім, а чи можна вважати такий подарунок підкупом виборця? Видно, політтехнологічні фішки пішли далеко вперед і гречкою округи засівати вже не модно – нікого не здивуєш. А от печені поросята – це так, новий рівень! Зазвичай, політики згадують про своїх виборців за місяць до виборів і розраховують за продуктовий набір вартістю 200 гривень, дитячий майданчик чи покладену у дворі бруківку купити мандат довіри на наступні п’ять років.

І поки кандидати у своїх палких промовах і передвиборчих гаслах кричать про створення робочих місць, розвиток економіки і підтримку національного виробника, пересічні українці, такі, як робітники «Ковельсільмашу», мовчки йдуть на свої робочі місця, які ще не встигли знищити «великі господарники», стають до станків і продовжують створювати якісний національний продукт, який ціниться не тільки в Україні, а й за кордоном. Не дивлячись на складні часи, виробничники не втрачають гідності і достойно передають «привіт» політикам, зазначаючи, що обійдуться і без їхніх «подачок для бідних».

«Волинь.Правда» щиро вітає людей нелегкої праці – робітників галузі машинобудування загалом та «Ковельсільмашу» зокрема. Нехай ваша праця приносить вам задоволення, матеріальний достаток та шану від людей. Хай негаразди обходять вас стороною, будьте сильними і стійкими до випробувань долі, а головне – не втрачайте гідності ні за яких обставин. З Днем машинобудівника вас!

Роман Колюхов