Свої роздуми про реалії та їхні метаморфози народний обранець розпочинає із цитування кількох рядків із вірша свого батька Юрія Рибчинського: «…Народи всi живуть сьогоднi,а ми живем напередоднi. Ми на горi чи у безоднi? Нi тут,нi там – напередоднi. В нас реформаторiв три сотнi. Реформи де? Напередоднi». Він зазначає,що «Україна майбутнього зовсім не схожа на ту пародію,яку ми бачимо за вікном,слухаємо по радіо,дивимося по телевізору і про яку читаємо на шпальтах газет та інтернет-видань. Майбутньому не дістанеться геть нічого з нашого безглуздого і бездарного сьогодення. Ця епоха увійде в історію під абстрактною назвою «Україна напередодні»,бо ми дійсно знаходимося на порозі якихось важливих подій,до яких,на жаль,ми не маємо ніякого відношення».
Резюмуючи,що «ми застрягли між прийдешнім і минулим»,Євген Рибчинський підкреслює: «Ми залежні геть від усього,особливо від провокаційних політичних шоу. Та головне – від фатального небажання аналізувати і робити висновки. Інакше б ми ніколи в житті не вибирали такі партії,таких президентів,таких парламентаріїв і таку місцеву владу. Бо навіть голодний звір не їсть екскременти,а ми це робимо після кожних чергових та позачергових виборів. Ми були і все ще залишаємось напередодні».
На його переконання,Україна майбутнього «не споживатиме чужий газ,не їстиме чужий хліб і не говоритиме чужою мовою. Україна майбутнього не матиме сотні тисяч ув`язнених,як і сотень тисяч правоохоронців. Україна майбутнього не матиме потреби в кредитах. Україна матиме таку систему освіти,при якій потенціал кожної дитини розкриватиметься максимально. Україна майбутнього отримуватиме енергію від усього,навіть від тиску автошин на поверхню дороги. Українці заряджатимуть мобільні телефони від елементарного дихання повітрям. Україна майбутнього – це фантастичні технології і гуманний соціальний устрій,це суди без засудження і віртуальна гривня,це зручне дешеве житло і висока соціальна свідомість суспільства. Україна майбутнього – це мрія,напередодні якої ми,на жаль,не живемо,а животіємо».