Рівно шість років тому перестало битися серце видатного волинянина, українського державного і політичного діяча, дипломата Бориса Петровича Клімчука.

Борис Клімчук народився 18 березня 1951 року у селі Волошки, Ковельського району Волинської області. У 1974 році закінчив Харківський державний університет, здобувши спеціальність викладача географії. Свій трудовий шлях Борис Петрович почав на Рівненщині – він працював вчителем в Острозькій школі-інтернаті з 1974 по 1975 роки. У 1975 році повернувся на рідну Ковельщину, де п’ять років пропрацював вчителем у Ковельській школі №7. У 1980 році Бориса Клімчука призначили директором Ковельської школи №9. У 1982 році Борис Петрович недовгий час встиг попрацювати інженером заводу «Ковельсілмаш» та все ж повернувся у педагогіку, і очолив школу №11 у Ковелі.

Політична кар’єра ковельського вчителя розпочалася 1 грудня 1990 року, коли його обрали членом обкому комуністичної партії. З червня 1990 по травень 1992 року Борис Петрович займав посаду заступника голови Ковельського міськвиконкому.

У 1992 році Бориса Клімчука обрали головою Волинської обласної ради, а в 1995 він очолив Волинську обласну державну адміністрацію. У 2002 році став радником Президента України Леоніда Кучми, а з 2002 по 2008 роки Борис Петрович був Надзвичайним і Повноважним послом України у Литовській Республіці, з 2008 по 2010 – на аналогічній посаді в Азербайджані.

Після повернення з Азербайджану Борис Петрович у 2010 році вдруге очолив Волинську обласну державну адміністрацію. Однак, восени 2013 року Україну охопили масові акції протесту проти режиму Віктора Януковича. Не був винятком і Луцьк. Аби знизити градус напруги у місті, Борис Петрович написав заяву про відставку, закликавши активістів Євромайдану на Волині не вдаватися до насильницьких дій. Заяву про складання повноважень голови Волинської ОДА президент підписав 5 лютого 2014 року. Незадовго після звільнення з посади, 2 вересня 2014 року, видатний громадський і політичний діяч Борис Петрович Клімчук помер у клініці «Шаріте» у Берліні. Похований у селі Воля-Любитівська Ковельського району поряд із батьками, у нього залилося дві дочки та шестеро онуків.

Сьогодні волиняни згадують про видатного земляка лише хороше, пам’ятають, що він, не дивлячись на посади і статус, завжди лишався простою привітною людиною та ніколи не користувався привілеями і перевагами, які мав, перебуваючи на високих посадах. В історію Волині Борис Клімчук увійшов як один із кращих губернаторів, який глибоко знав проблеми звичайних людей та був до них відкритим.

Попри впливові можливості сина, батьки Бориса Петровича жили скромно, по-сільському, у звичайній хаті. Як пригадують старожили, якось він купив їм трактора, яким, в результаті, користувалося все село. Відтак, родину Клімчуків на Ковельщині знають як щирих українців – добрих, порядних, щедрих і гостинних. Односельчани пригадують, що Борис Петрович неодноразово говорив, що міг би зробити для рідного села набагато більше, але що ж тоді скажуть інші села Волині, чи не засудять за те, що приділяє особливу увагу своєму? Тим не менше, за час роботи Бориса Клімчука у Волинській ОДА у його рідному селі збудували церкву, упорядкували цвинтар, провели газ, відкрили нову школу та дитсадок.

Люди пригадують, що коли Борис Петрович прибував до села – виходили зустрічати мало не до дороги, а він, скільки б справ не мав, завжди знаходив час, аби вислухати кожного, хто прийшов зі своїми проблемами. І, варто наголосити, рідне село не було особливим, адже без перебільшення можна сказати, що Борис Клімчук побував чи не в кожному населеному пункті Волині, і не одноразово. Принциповою відмінністю Бориса Петровича від звичайних політиків і чиновників було те, що він ніколи не кидав слів на вітер, якщо дав обіцянку, то виконував її, чого б це йому не вартувало.

«Я ніколи не грав на Волині в політичні ігри. Я намагався бути нормальною людиною, нормальним управлінцем, нормальним менеджером. Я намагався робити це в міру своїх сил. Ніхто у мене не забере право жити на цій землі, ніхто у мене не забере право бути на цій землі, і головне – ніхто в мене не забере право бути похованим на рідній волинській землі», – говорив колись Борис Петрович.

Після смерті Бориса Клімчука Благодійний фонд «Рідна Волинь» випустив книгу «Борис Клімчук: я – син волинської  землі» аби увіковічнити пам’ять цієї відомої і багатогранної особистості. Після першої річниці смерті  благодійний фонд також оголосив про заснування іменної премії та презентував статуетку, яку отримає лауреат. Статуетка має вигляд підкови, яка символічно обрамлює карту України. «Волинь.Правда» нагадує про вшанування пам’яті великого патріота Волині та України, надзвичайно поважної людини та видатної особистості – Бориса Петровича Клімчука.

Лишається сподіватися, що волиняни достойно оцінять вклад Бориса Клімчука у розвиток нашого краю і одна із центральних вулиць Луцька буде названа його ім’ям.

Нагадаємо, в інтерв’ю «Волинь.Правді» нинішній голова Волинської обласної державної адміністрації Юрій Погуляйко зазначив, що одну із центральних вулиць Луцька необхідно назвати в честь Бориса Петровича Клімчука.

«Багато хорошого чув про Бориса Клімчука. На жаль, не знав цього чоловіка особисто, але знаю, що ця людина дуже багато зробила для Волині. Якби я мав таке право, я б назвав одну з вулиць Луцька в його честь за п’ять хвилин, а не так, як нібито хоче чи не хоче теперішня влада Луцька. У Луцьку довгий час немає мера, але, думаю, наступний міський голова вирішить це питання й ім’я Бориса Клімчука точно буде на одній із центральних вулиць, можливо, ще за час мого губернаторства», – заявив Юрій Погуляйко.