«Вони не гідні тих сотень тисяч і мільйонів по всій Україні громадян,які допомогли їм прийти до влади» 
— Ростиславе Степановичу,як ви оцінюєте ситуацію,в якій наша держава опинилися нині? 
— У такій складній ситуації,як сьогодні,Україна за всі роки незалежності ще не була. І не тільки через російську окупацію та воєнні дії на Донбасі й анексію Криму. Маю на увазі внутрішню ситуацію. Помічник Генпрокурора Куценко нещодавно сказав,що у наших людей тотальна зневіра до влади. І це,на жаль,правда. У цьому криється велика небезпека. Хтось каже,що 70 відсотків не хочуть бачити прем’єр-міністром Яценюка,інші говорять про 90 відсотків. А багато українців не бажають бачити президентом і Порошенка. Хоча я за нього голосував. З Петром Олексійовичем познайомився давно,ще в Раді третього скликання. Нас познайомив бувший голова Селянської партії Довгань,який потім зрадив Олександра Мороза. Якби він не зробив цього,соціалісти з селянами й досі були б у парламенті. А його банально купили. Братові дали прикупити санаторій на Херсонщині «Залізний порт». Але то діла минулі. Я агітував за Порошенка на президентських виборах. Бо така була ситуація,що вибору не було. Та він практично нічого не виконав зі своїх обіцянок. А головне,коли прийшов час прийняти президентське рішення,знехтував функціональними обов’язками Президента,які означені п. п. 19,20 статті 106 Конституції України: «Президент вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та в разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних сил України та інших утворених до закону України військових формувань; приймає відповідно до Закону України рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення військового стану в Україні або в окремих її місцевостях в разі загрози нападу,небезпеки державній незалежності України». І все це було в серпні 2014. Саме тоді тисячі російських військових,вісім батальйонно-тактичних груп,сотні одиниць бронетанкової,артилерійської і ракетної техніки увійшли на нашу територію. Якби тоді Президентом були виконані його функції,він мав би після цього право офіційно звернутися за допомогою (а це не зроблено й досі) до підписантів Будапештського меморандуму,а це США,Великобританія,Франція і Китай,який приєднався до меморандуму трохи пізніше. І тоді була б абсолютно інша ситуація. 
— А може вже була б третя світова війна? 
— Якщо і була б,то не на втрату України. Повірте. А що,зараз хіба не війна? Кожен день гинуть люди,кожен день руйнування. Так чи інакше Путін натякає,що відновлювати Донбас буде Україна. Президент не виконав своїх функціональних обов’язків — це факт. Так,як не виконав Турчинов у Криму. Виявляється,це вже зараз стало відомо,що Турчинову як в. о. Президента,були дзвінки від путінських холуїв,що якщо в Криму загине хоч один російський військовослужбовець,то вони висадять десант у Києві. Зібрали РНБО,як колгоспні збори,де були присутні люди,які не мали б там бути взагалі. РНБО не є колегіальний орган,а координаційний,дорадчий,а рішення приймає тільки Президент. І якби Турчинов виконав свої функціональні обов’язки тоді,Донбас би не загорівся. Бо демагоги донецькі думали,що вони від’єднають частину України так же легко,як Крим. 
— Тільки втративши Крим,ми почали розуміти,що Україна зробила велику помилку,утворивши з Кримської області автономну республіку,не визначивши прав корінного народу цього півострова і не закріпивши їх в Конституції. Ви працювали над Конституцією,чи ці питання хто-небудь тоді порушував? 
— Кримське питання вирішувалося набагато раніше. Під час передвиборної своєї кампанії Леонід Кравчук був у Криму,де агітував за себе. І ось в Севастополі колишні адміралами колишнього СРСР,які на пенсії мали тут квартири,дачі,будинки,порушили питання автономії Криму. Якби Кравчук був державним діячем,а не лише секретарем ЦК Компартії України,він мав би сказати цим адміралам : Крим — це предковічна територія кримського народу,а саме татар та інших репресованих. Тому автономія можлива,але за умови визначення ролі корінного населення,а не цих адміралів і псковських чи рязанських переселенців,якими населили Крим. А він їм пообіцяв автономію. Я не раз питав у депутатів-колег,які були у першому скликанні: як ви допустили,щоб з Кримської області зробили автономію? Кажуть,Кравчук з порушенням регламенту кілька разів ставив це питання на голосування. Комуністи не голосують — а він ламає руки,аж поки не добився свого. Бо в Криму пообіцяли за нього проголосувати,якщо він зробить автономію. У Криму ще й Президент був,якщо пам’ятаєте. Такий собі Мєшков. Але цю посаду вчасно ліквідували. Це був 1994 рік. Треба віддати належне Леонідові Кучмі. Він попросив Мороза,голову Верховної Ради,зібрати керівників усіх фракцій. Від селянської партії я був присутній на тій зустрічі. Кучма сказав,що ситуація в Криму критична,тому треба терміново ліквідувати посаду президента. Не Мєшкова усунути,а саму посаду. Проведіть роботу з депутатами різних фракцій,щоб вилучити з Конституції Криму цю посаду. І до кінця дня це питання було поставлено на голосування й воно набрало потрібну кількість голосів. Мєшков прийшов наступного дня на роботу,а до нього ніхто не йде. Бо його підпис на жодному папірці вже не має юридичної сили. Посидів він так кілька днів,і втік до Москви,де Лужков дав йому квартиру. І вже повернувся у Крим на білому коні переможця у 2014 році,коли здійснилося те,за що він боровся. Здійснилося,тому що була примітивна політика тих,хто стояв на сцені Революції Гідності. Вони не гідні тих сотень тисяч і мільйонів по всій Україні громадян,які допомогли їм прийти до влади. Ті,хто стояв унизу,біля сцени,були на голову вищими за тих,хто стояв над ними.
 
 «Чорновіл зробив приємний комплімент,що я добре знаю українську історію. Особливо в тій частині,що стосується державності» 
— Ми пам’ятаємо,як депутати другого скликання за одну ніч прийняли Конституцію. З тих пір і державні бюджети стало модно чомусь приймати уночі. Чи не ви стали основоположниками такої «моди» в українській політиці? 
— Конституція приймалася не за одну ніч. Цьому передувала величезна робота. Конституційна комісія,до якої входило 27 чоловік і де були представлені всі фракції,засідала по 12 — 13 годин ,працювали по суботах і неділях,харчувалися інколи чаєм,бо дуже хотілося подарувати Україні найголовніший документ. 28 червня 1996 року Мороз відкрив вранці засідання Верховної Ради і запропонував не обмежувати час проведення засідання,поки не завершиться прийняття Конституції. На останню добу були перенесені найважчі питання — політичні,які були дуже важливі для державності України. Довкола них було найбільше дискусій і суперечок. Повертатися до питання Криму тоді було вже неможливо,бо Конституцію просто не прийняли б. Воно було навіть не дискусійним. Працювали до ранку фактично цілу добу. Валилися з ніг від втоми,спали по черзі,стежили,щоб картку для голосування ніхто не використав. Бо були інтриги від Кучми і дуже інтригував Лазаренко. Тоді частина депутатів були його міністрами. І він спеціально зробив засідання Кабміну аж у Черкасах,щоб ці депутати не могли взяти участь у прийнятті Конституції. А в Кучми вже був готовий диктаторський варіант Конституції «по-кучмівськи». Дуже відповідальну роль відіграв тоді Євген Марчук. Про Чорновола й мови не може бути. Він хоч і не був у комісії,але був присутнім на всіх консультаціях по всіх питаннях,що виникали. До речі він сказав тоді,що побачив в мені найвищого державника і зробив приємний комплімент,що я добре знаю українську історію. Особливо в тій частині,що стосується державності. Мені,агроному за освітою,було приємно почути таку похвалу з вуст В’ячеслава Максимовича. А душею конституційного процесу був,звичайно,Вадим Гетьман,голова НБУ. Це був готовий наш президент. Він був дуже українським,ерудованим,з нами був як рівний з рівними,навіть не захотів бути головою Конституційної комісії,щоб не тиснути на нас. Його вбивство так і не розкрито досі. Він не мав ніяких бізнесових справ. До речі якби Чорновол не загинув,Кучма на другий термін не був би обраний. Бо Чорновіл мав такий вплив не тільки на своїх прихильників,а й на інших,що він не допустив би обрання на другий термін Кучми. Бо Кучма вже тоді тяжів до так званої міжрегіональної групи Азарова і компанії. Це були його майбутні соратники. 
— Ви були одним з лідерів селянської партії. Але всі партії лівого спрямування фактично “почили в бозі”. Чому,на ваш погляд,так сталося,що в Україні немає ані лівої,ані правої міцної політичної сили? 
— Розумієте,крайні завжди мають більше опонентів. Як праві,так і ліві. А центристи що,єдині? Весь час розколоті. В Україні немає суто політичних організацій як таких. Це бізнес-проекти навколо олігархів чи їхніх ставлеників. Що таке соціалістична партія? Це державницька партія лівої орієнтації. У соціальному плані вона сповідує ліві ідеї,а політичному — державницька. Це така партія,якої вкрай не вистачає сьогодні Україні. Соціалістичні партії є в усіх європейських країнах,починаючи з Молдови і Білорусі. А в Україні вона розкололася,як побите дзеркало,тріснула на друзки. Ющенко і Тимошенко спочатку використали Олександра Мороза і соцпартію,а після Помаранчевої революції витіснили,щоб самим видаватися дуже патріотичними. І привели врешті-решт до влади Януковича. Якби з Морозом вони не вчинили так підло,все могло б піти по-іншому.
Другий склад парламенту,де мені довелося працювати,був демократичнішим за перший,бо в першому було ще багато комуністів. Частина з них,звичайно,перейшла в Народну Раду,але частина залишилася. А вже в другому скликанні Компартія була тільки донецькою. З Дніпропетровської області був тільки один депутат-комуніст. Із Кіровоградщини теж один,і той помер. Ось тоді замість нього Павло Лазаренко проштовхнув до парламенту Юлію Тимошенко,хоч вона була з Дніпропетровська. І саме відтоді почалося перше скуповування голосів.

 — Тобто «Громада» принесла у стіни Верховної Ради таке явище як підкуп депутатів? 
— Звичайно. Коли арештували Лазаренка,Тимошенко із залишків «Громади» створила «Батьківщину»,ще гарнішу назву взяли. А потім прикупили трохи депутатів з інших фракцій. Це вже було у третьому скликанні,коли половина парламенту складалася із депутатів-списочників. Від Соцпартії вони прикупили трьох таких тушок. Притім за ціною,за якою продався Іуда,тобто за 30 срібняків. І це не образне висловлювання. Бо американські фінансисти підрахували,що 30 срібників апостольських часів зараз рівноцінні 30 тисячам доларів. Серед цих тушок опинився Зубов,викладач університету з Кіровограда,голова колгоспу Сергій Сас,теж з Кіровоградщини,і наш волинянин Євген Кирильчук. Найцікавіше те,що вже тепер цього продажного Саса демократична більшість висунула членом… Конституційного суду. Уявляєте?! Я не знаю,може він має юридичну освіту,чи працював він суддею не знаю,але таку аморальну людину висувати на таку посаду?! Конституційний суд — це такий же непотріб,з усією відповідальністю це говорю,як і ЦВК. Її повноваження,в тому числі і голови Михайла Охендовського,ставленика Януковича,закінчилися ще у червні минулого року. Так Президент його ще й нагородив орденом! Це ганьба. Вони самі мали б понаписувати заяви. Що,вимерла Україна,не можна обрати нових членів ЦВК? Щодо Євгена Кирильчука,то це так підло було,досі не можу йому пробачити. І не тільки йому,а й собі не можу пробачити. Я ж сам привів його у партійний список,поступившись своїм місцем. До сьогодні вважаю це своїм найбільшим моральним гріхом і найбільшим гріхом перед Україною. Про Волинь вже мовчу. Багато чого було б інакше,якби замість Кирильчука я залишився у тому списку. Я міг впливати і на правих,і на лівих,з усіма ладив,дружив і з Рухом,і з Компартією. У мене були чудові стосунки з В’ячеславом Чорноволом.Я вишукував у всіх людські позитивні моменти. Бо так треба було заради держави. Моїх інтересів там не було.
 — Багато українців досі посипають голову попелом і не можуть собі пробачити,що не проголосували за президента Чорновола й віддали голоси за Леоніда Кравчука. Якби ми були тоді мудрішими,то сьогодні Україна вже була б далеко у своєму розвитку,на рівні прибалтійських країн не менше. Ви так не вважаєте?
 — Безперечно. Я теж маю цей гріх,бо у 1991 році був залучений на виборах до команди Леоніда Кравчука. А зрозумів свою помилку вже тоді,коли почав працювати у парламенті і познайомився з В’ячесловом Максимовичем. Чорновіл не був себелюбом. А більшість наших політиків любили і люблять тільки себе. Чорновіл бачив,що деякі моменти заважають йому йти в Президенти і він висунув тоді Ланового,позапартійного,який був і є сильним економістом. Зараз шукають прем’єра по закордонах. Та слухайте: кращої кандидатури як Лановий немає! Але його не бачать. Бо він дуже порядний. Для такої посади він і справді занадто порядний. 
— Як мало треба було,щоб історія країна пішла за іншим сценарієм… 
— А якби Янукович мав голову на плечах,то не поїхав би на полювання в Сухолуччя,не стріляв би з вишок кабанів,а вийшов би сам до студентів на Майдані і говорив би зі своїм народом. Він же у вересні 2013 збирав у Києві актив партії регіонів з усієї України. І там питання стояло так: хто проти асоціації України з ЄС — встаньте і вийдіть із зали. Жодна людина тоді не піднялася. А Путін його як васала останнього тричі викликав у Сочі під різними приводами з однією метою: не допустити асоціації з ЄС. Останнім був виклик на Валдай уже перед самим Вільнюським самітом. У кадебіста знайшлися аргументи,щоб Януковича злякати й зламати. Все таки він зек. Чомусь сьогодні ніхто не говорить про те,що і в нинішньому парламенті теж є такі люди. Взяти того ж Ляшка. Він же був судимий,сидів за кримінальні злочини у дев’яностих роках. На прохання когось із депутатів Кучма його достроково амністував Але він здібний зек. До речі його привела в політику Тимошенко. Він пройшов по закритому партійному списку а потім зрадив її,образив. Він і зараз такий самий. Якщо бути відвертим,то керівники ще двох фракцій нинішнього складу парламенту теж мали судимості.
 — Кого ви маєте на увазі? 
— Луценко з Тимошенко. Так,їх арештовано було незаконно під час слідства. Але посадили їх законно. Кабмін весь відмовився підписувати кабальні газові угоди з Росією,а Тимошенко сфальсифікувала рішення Кабміну,їй спеціально возили літаком печатку,щоб поставити біля її підпису. Вона тоді зрадила економічні інтереси України,підписавши угоду,що коли Україна не купуватиме обумовлені обсяги газу,то все одно платитиме за нього. Пам’ятаєте,як вона з Путіним у Криму проводили спільну прес-конференцію? І Путін почав розповідати про українського Президента анекдоти. Замість того,щоб обуритися,якби не ставилася до Ющенка,вона підло хіхікала. Аналітики підрахували,що ці «хі-хі» на виборах їй коштували 3 відсотки голосів,які вона втратила. А цього якраз вистачило зекові Януковичу,щоб стати Президентом. У політиці дрібниць не буває. Може вже не всі пам’ятають,що після того,як вже Янукович втік з України,у Верховній Раді волинські нардепи поставили на голосування закон про відміну Закону про мови. І проголосували під аплодисменти. Саме від цього моменту почався масовий відтік виборців південних і східних областей від України. Вистачило розуму,як кажуть,знайшли найкращий момент. 
— Це так званий закон Ківалова-Колесніченка? 
—Так. За своєю суттю цей закон європейський,бо він встановлює права національних менших у всіх державах Європи. Він діє до сьогоднішнього дня до речі. Хоч Турчинов багато наробив дурниць,але ініціативу недалекоглядних волинських нардепів не підтримав і закон не підписав. І слава Богу обійшлося меншими втратами території і населення. Бо якби він підписав його — третини України сьогодні вже не було б. 
— Ви не перебільшуєте? 
—Анітрохи. Якби він його підписав,залишилися б тільки б західні області і Гетьманщина,тобто центр. А на Сході та Півдні вони таки утворили б Новоросію. Сто відсотків. А так люди дізналися,що вони мають право в суді російською мовою говорити,мають право зайти в держустанову і теж розмовляти російською,бо української вони просто не знають. Зараз багато хто з них освоює українську,ті нещасні російськомовні українці повертаються до материнської чи прадідівської мови. Але зараз,коли кров’ю умилася Україна. І події в Криму розгорталися теж під впливом цього закону.
 — Для Путіна це була лише зачіпка,щоб анексувати Крим… 
— Він використав її по повній. Хто-хто,а політики московсько-імперські високої закалки.
 
 «Ви знаєте що у Парижі є вулиця Сталінградська? Її ніхто не перейменовує» 
— Чи варто нам сьогодні взагалі порушувати мовне питання? 
— На мою думку,не треба зараз це чіпати. Мовна палиця була перегнута за попередніх президентів наших. І за Ющенка,і за Януковича. По-різному,звичайно,але вони спекулювали на мовах обидва. Я був у Фінляндії у 80-их роках. У січні 1918 року ця країна отримала незалежність. На той час фінську мову вважали рідною 5 відсотків населення,1 відсоток — російську,а решта населення рідною мовою вважали мову попередньої імперії,тобто шведську. І тих 5 відсотків фінів проживали в окрузі Ювяскюя,я навіть назву цю запам’ятав! Там була єдина в царські часи гімназія із фінською мовою викладання. Всі решта були шведськими й російськими. Коли я там був,поцікавився ситуацією мовною і виявилося що 95 відсотків населення Фінляндії рідною мовою вважали фінською,а 5 відсотків — шведською. Це жителі острова Готланд,яким у десять разів ближче до шведського берега,ніж до фінського. Але Швеція на них не претендує. Тобто пройшло сімдесят років,щоб відбувся природний мовний процес. І вони досі мають дві мови державні,вчать шведську у школах,але рідна мова фінська. Так треба і в Україні робити. Чим успішніше Україна буде розвиватися,тим більший відсоток наших громадян вважатимуть рідною нашу,українську мову. Ви знаєте що у Парижі є вулиця Сталінградська? Її ніхто не перейменовує,бо вважається,що Сталінградська битва стала початком звільнення Франції. Це до нашого закону про декомунізацію. Мені дуже подобаються слова відомого українського державника В’ячеслава Липинського: «Коли ви хочете,щоб була українська держава,ви мусите бути патріотами,а не шовіністами. Що це значить? Це значить,що ваш націоналізм має спиратися перш за все,на любов до своїх земляків,а не на ненасить до них за те,що вони не українські націоналісти». Глибока і мудра думка,бо неправильно ставитися вороже до росіян чи до російськомовних українців. І це зараз багато-багато хто зрозумів. Бо корінні росіяни їдуть до нас захищати Україну від шовінізму Путіна. І білоруси їдуть,я не кажу вже про грузинів та ічкерійців,бо чеченці,які воюють проти Кадирова,просять не зазивати їх чеченцями,а ічкерійцями. 
—Не можу не запитати про нашу Надю Савченко,яка зараз бореться з російським шовінізмом у російській тюрмі… 
— Мужність її безмірна. Я згоден з нею,що навіть якби вона вбивала,то вбивала на своїй землі окупантів. Якби Путін знав,чим для Росії обернеться це судилище над Савченко,він би не починав цього. Вони або вбили б її відразу,або не зачіпали б. Вона нанесла путінському іміджу,і Росії теж,величезну шкоду. Більшу,ніж Порошенко з Яценюком разом узяті. Якби завтра постало питання президентства і Надя висунулася,повірте,українці обрали б справжнього президента. Це ж не обов’язково,щоб президент добре розбирався в бізнесі. Президентом має бути моральний авторитет для всіх українців. Він має бути батьком для всіх громадян. Не ділити ні за конфесіями,ні за мовою,бо всі ми громадяни. Мудра і чиста людина має бути. Невже тобі треба мільярди,щоб прожити добре? Або уб’ють,або Бог покарає,хто гребе до себе з-під нещасних.
 
— Політична криза в Україні у розпалі. Як вважаєте,Яценюк має піти? 
— Якщо називав себе камікадзе,то чого ж ти готовий був іти під кулі,а зараз не готовий відійти заради України? Так,як я просив Олександра Мороза свого часу: «Відійди заради партії». І соціалістична партія була б у Верховній раді. Не зміг. Добився,щоб її пошматували,навіть не знаю,скільки від неї залишилося міні-організацій. Щодо парламенту,то нинішня Верховна Рада найбільш гнила за своїм складом. Таких гнилих парламентів в Європі,як наш,просто не існує. Є там кілька депутатів,яких можна назвати народними обранцями. А вся решта за гроші купили виборців,або їх у закритих списках провели у парламент,щоб вони виконували волю своїх вождів. Такі фальшиві закони виборчі проштовхують,як і Янукович. Щоб самим залишитися на плаву. Вони думають не про Україну,а про свою владу над Україною. Є і порядні люди,але вони не визначальні посади мають. Та надії на краще все одно не втрачаю. Україна є і буде. Буде її народ. А що правителі наші нехлюйські… Все в наших з вами руках.