Ми гортали сторінки історії від заселення Криму племенами та різними народами аж до теперішніх часів,де господарями на своїй землі є кримські татари. Але чомусь,або навчалися не так сумлінно,або ж не так яскраво нам це подавали у підручниках,ми недостатньо знали про ті складні часи,які переживав кримськотатарський народ. Усі ті безчинства та горе,загибелі та виселення,приниження і знущання,які довелося відчути на власній шкурі корінним мешканцям півострову.
Натомість,російська псевдоісторія трактує усі ці факти зовсім по іншому. На їхню думку,Крим — це вічна земля РФ,яка тимчасово чомусь належала сусідній державі. Згідно з сторінками їхніх історичних томів,півострів приборкала Катерина II,чисельність кримських татар на його території була мізерною і задля покращення їхнього соціально-економічного життя в республіці активно почали впроваджувати реформи та виселяти народ за межі їхньої батьківщини. То нічого,що частина татар самотужки втікала зі своєї землі під тиском новітньої влади,то нічого,що їх примусово збіднювали та примушували їхати деінде,аби вони не “муляли” на “историческо русской земле”. Потому численні знущання,депортації,“перекидання” кримчан на чужі землі і… лише згодом Крим таки повернувся до рідних кордонів.
Втім,перебуваючи на рідних теренах,кримський народ чомусь ніяк не можуть залишити в спокої владці сусідньої держави,постійно вказуючи як і з ким їм жити. Не забули ще кримці про трагічні часи депортації,про численні знущання над їхніми родинами,аж тут,здавалося б у цивілізованому,сучасному світі,їх знову примушують або відрікатися рідної землі,або ж підпорядковуватися владній верхівці чужоземців.
Свої роздуми про кримських татар хочеться почати з історичної довідки,в моєму трактуванні доволі недосконалої,однак,саме вона дає хоча би розширене розуміння ситуації,що склалася у Криму. Тож,етнічну основу кримчан склали нащадки кіммерійців,греків,таврів,скіфів,алан,готів,гунів,генуезців,а також частково хазар,кипчаків,турок-сельджуків та половецькі племена. Про це свідчать історичні джерела,археологічні й антропологічні дослідження,мовні й етнографічні дані. Остаточно процес формування народу завершився в період Кримського Ханства,коли воно підпорядковувалося Османській імперії.
У 16-му столітті могутня армія кримського хана завоювала півМосковії і тоді Іван Грозний змушений був поступитися,а тому аж до 1680 року Москва платила Криму офіційну дань.
Проте наприкінці 18-го століття за наказом Катерини,Суворов організував добровільно-примусове переселення кримців. Тож,півострів фактично став напівпустинею. Внаслідок перемоги Росії над Османською Імперією,Крим був спочатку окупований,а потім анексований тією ж північною сусідкою. Це було початком доби в історії кримських татар,яку вони називають «Чорне століття». Відтоді й почалося гноблення з боку російської влади та експропріації земель у кримськотатарських селян,що спричинило їх масову еміграцію до Османської імперії. Саме їхні нащадки зараз складають кримськотатарську діаспору у Туреччині,Болгарії та Румунії.
Дві головні хвилі еміграції припали на 1790-ті та 1850-ті роки. Внаслідок такої раптової зміни життя кримських татар,життєдіяльність півострову почала занепадати. Погіршився розвиток сільського господарства,знелюднілася степова частина Криму,оскільки саме в цей час більшість еліти народу покинула свою батьківщину. Натомість,Крим,як і передбачалося,почали заселяти росіяни і як наслідок,це призвело до того,що з мільйона кримців наприкінці 19-го століття,залишилося менше 200 тисяч.
Потому у Росії нагрянула громадянська війна. Тож,після Лютневої революції був скликаний перший Курултай кримськотатарського народу,що проголосив курс на створення незалежної багатонаціональної Кримської народної республіки. Тоді ж і прозвучало з уст голови першого Курултаю Номана Челебіджіхана гасло: “Крим — для всіх кримлян”. Але невдовзі його розстріляли більшовики і про інтереси кримських татар надовго забули. Згодом,внаслідок голодомору 1921—1923 років загинуло приблизно 15% кримців.
Тоді ж було створено Кримську АРСР у складі РРФСР. Державними мовами цієї республіки були російська та кримськотатарська,а її керівництво складалося переважно з кримців. Та після нетривалого підйому національного життя,який розпочався внаслідок створення республіки,відбулися сталінські репресії. За цей час репресовано було більшу частину кримськотатарської інтелігенції.
За часів війни із німецькими загарбниками,Крим опинився під владою нацистів і 1944 рік став роком головної трагедії у кримській історії. 18 травня 1944 року за наказом Сталіна,весь кримськотатарський народ був звинувачений у колабораціонізмі та депортований з Криму. Загалом,тодішня влада країни-агресора депортувала 193865 кримців. За інформацією кримськотатарських активістів — 46% депортованих померли від голоду та знущань.
Варто зазначити,що Верховна Рада України своєю постановою від 12 листопада 2015 року визнала депортацію кримців у 1944 році геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам`яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
Після депортації кримським татарам було заборонено переїздити на свою землю аж до 1989 року. Лише із того часу почалося масове повернення кримців додому.
Натомість,у 1954 році відбувся історичний факт,яким досі апелюють та “притикають” Україні росіяни на чолі із Путіним. Того ж року відбулося грандіозне відзначення 300-річчя Переяславської ради і тоді Кримську область передали зі складу РРФСР до складу УРСР.
Так,19 лютого 1954 року Президія Верховної Ради СРСР прийняла Указ «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР». При цьому було враховано важку економічну ситуацію на півострові,викликаною післявоєнною розрухою та браком робочої сили після депортації кримських татар.
Загалом у політиків і науковців є кілька версій того,навіщо Микиті Хрущову далася передача Криму. Говорять про те,що Хрущов хотів заручитися підтримкою парторганізації України,щоби зміцнити свою політичну позицію. Іншою причиною вважають прагнення розбудувати Крим,який занепадав. Фактично,перекинути усю “брудну” роботу на Україну.
Водночас,Путін,у 2014 році,відбираючи півострів у свої руки,наголосив,що Хрущов з особистих міркувань подарував Крим Україні,як “мішок картоплі”,тож ступаючи російським чоботом на край поблизу моря,росіяни повертають свої історичні землі.
Втім,повернемося до 1991 року. Тоді було скликано другий Курултай і створено систему національного самоврядування кримців. Кримські татари послідовно виступали за територіальну цілісність України на противагу проросійському сепаратистському рухові в Криму. Однак історія має здатність повторюватися і знову у нещасного народу почали відбирати домівки тільки уже в 2014 році,коли на кримську землю ступив чобіт російського окупанта. Влада РФ заборонила в`їзд до півострову кримськотатарським лідерам Мустафі Джемільову та Рефату Чубарову й усілякими способами намагається притиснути корінний народ Криму.
Численні побиття кримських татар,викрадення,вбивства,руйнування пам`ятних знаків,обшуки,підпали,заборони та безкінечні виклики на бесіди у ФСБ: сьогодні це стало життєвими реаліями кримців.
Нині неабиякий резонанс не лише серед кримців,а й в усьому світі викликала заява окупаційної влади Криму та поданий відповідний позов так званого прокурора півострову Наталії Поклонської щодо заборони діяльності Меджлісу кримськотатарського народу та визнання його екстремістською організацією.
Натомість лідер кримських татар Мустафа Джемілєв у своєму виступі на засіданні Ради безпеки ООН наголосив,що такі дії окупантів означатимуть війну проти всього кримськотатарського народу і відповідно нестимуть за собою нову хвилю терору на півострові.
Своєю чергою,Рефат Чубаров підкреслив,що Росія усіляко намагалася приборкати Меджліс,а коли ці спроби не увінчалися успіхом,то наступним методом для них стали репресії.
“Тож усі їхні спроби якимось чином змусити Меджліс працювати на себе й,першою чергою,домогтися від Меджлісу публічного освячення входження Росії в Крим,не увінчалися успіхом. Тому тепер у них залишився один,із їхнього погляду,прийнятний варіант – це оголосити діяльність Меджлісу екстремістською,і на цій підставі заборонити Меджліс у Криму”,- заявив Чубаров в інтерв`ю “Голосу Америки”.
В МЗС України також обурилися витівками Росії та назвали наміри заборонити Меджліс “черговим судовим фарсом російської окупаційної влади”.
Чимало журналістів,блогерів та науковців стверджують,що завдяки вигнанням та депортаціям,знущанням і зневагою,кримські татари стають згуртованішими. Вони спільно намагаються повернути свою Батьківщину і дійти до батьківського дому. Попри всі негаразди кримці воліють бути вільними господарями на своїй землі і не ділити домівку із ворогами та загарбниками.
“Сьогодні цей маленький народ,що вижив в умовах жахливого геноциду,в боротьбі завоював право на духовно-етичне відродження,можливість єднання і процвітання в інтегрованому українському суспільстві…”,- пише у своїй науковій праці викладач Харківської державної академії культури Ельвіра Веліулаєва.
Та доки ведуться численні переговори та засідання,Крим все більше й більше віддаляється від України і у цій ситуації надто дивує позиція української влади,яка чомусь тільки робить вигляд,що вирішує питання півострову. Адже лишень заявами та негучними дипломатичними висловами,проблема,на жаль,не вирішиться. Одначе приємно дивує і надихає своєю згуртованістю кримськотатарський народ,котрий відчайдушно прагне повернутися додому і якомога гучніше донести до світу свою самобутність,доброту,щирість та незламність. Сподіваємося,що питання “повернення” з новою силою актуалізується після виступу Джамали на “Євробаченні” і можливо світ краще дослухається до відчайдушного співу нації.