Древнє місто спить немов дитятко,замок Любарта вартує ніжний сон,а біля фонтанів – безпорядки: троє комсомольців в унісон проспівали пісню з хрипотою про вождя,про честь і комсомол,як покличе партія до бою – знайдуть у кишені валідол і спокійно,не рвучи емоцій довідку пришлють у військомат: що ти,рідна партіє,торочиш? Ми не можем,бо у нас – парад. Ми єдині і цнотливі могікани,що ідею бережуть щодня,нас гуртують в купоньку обмани й партія під назвою «брехня»! Де стояв колись Ульянов-Лєнін там поклали квіти дорогі,стали на коліна (чи колєні?) голови схилили у журбі. Сива голова Сагана – хана (з міста княжого прибув сюди),адекватний,(зранку ще не п’яний) – обласний юнацький поводир. Біля нього,також на колінах,ще один обкомівський вождець – мер-банкір наївно-безневинний з прізвищем циганським «Романець». Біля них – надійна чесна зміна,браве і завзяте Гусеня,воно теж брехливе й безневинне,бо зростало з того кореня. Не молились (атеїзм в пошані) тільки віддали достойно честь,підтягли,уставши,брудні штАні і сказали урочисто «Єсть!». Та й пішли парадити по Луцьку,там чекали їх товариші,брехуни відомі голопуцькі,що обманюють всіх «щиро,від душі».
А парад той звичний і відомий: на проспекті Волі – перехід,там по «зебрі» наче в себе дома брехуни ідуть за одним вслід. Хто дійшов без перешкод до краю – повертається собі назад: рух у центрі всім перекриває брехунів невиданий парад! Першим,наче справді верховода,йде хазяїн міста Романець,заклики кида про теплу воду,якій влітку знов прийде капець. Про нові привабливі кредити щоб прибрать до рук «Лучеськтепло»,за тролейбуси в дірках як сито,і про «Карабасівське бухло»,розпинається про ті новобудови від яких лучанам – нуль і пшик,про базар як дійную корову яку любить і кохає бик. Всім без винятку – достойні перспективи,буде квітнути наш ромський рід,ми відкриєм банк усім на диво,там «циганський» можна взять кредит!
Брехуна вітають луцькі діти – обіцяв їм дядько дитсадок,та забув про те,що діти – квіти,тож звикайте,дітки,до казок. Мавпи,леви вийшли з зоопарку,щиро плаче навіть крокодил,хочуть взяти мера та й за барки,з тендерами щось він накрутив: увійшов в таємну підлу змову і віддав «своїм» добрячий шмат а тепер шукає знову й знову як прибрать до рук новий відкат.
Джентльмен вз’ївся на чудову леді та й постав як пень перед судом: у законах щось він там прогледів і постав пред нами брехуном. З власної кишені мер не хоче заплатить за прикрі помилки: щось там про скорочення торочить і вигадує нові байки.
Шкандибає з-заду наче легінь хан-Саган з портретом Клари Цеткін. Він ногами мне смолистий щебінь аж тріщать новенькії шкарпетки. Восьмиберезневий іменинник,він приїхав прямо з-під границі і готовий Кларі чемно й чинно по партєйній стежці прислужиться. Камери знімають можновладця а він ширше розкриває рота: «…в цьому році мені більше вдасться прислужитися своїй голоті. Набудуєм в заповідній зоні всім нові і затишні оселі,роздамо безплатно і законно хату й дачу під пташині трелі. А собі залишу лиш «Пузату» – хай прислужиться мені хатина,не віддав її ні свату й брату,залишив для рідненького сина. Бо і в сина підростає пузо та і я із черевом здружився,важко бути все життя в напрузі я б за вас усіх напився. За здоров’я,силу і удачу,за терпіння і за княже іго – маю добру і покірну вдачу,моє серце топить навіть кригу…».
Швендяє по «зебрі» Гусик-витязь,лапками асфальт собі теребить,може переплисти через Світязь,може крильцями злетіти в небо,може в Раді прямо із трибуни обіср*ти навіть короля,може стригти золотії руна поки грішника трима земля. Гусенятко може нести яйця (хоч насправді він крутий Гусак) всім дівкам сюсюкає: «віддайся» й «грає» кожну гуску не за так…Він гегоче,поглядає косо,брехунів продовжує парад,Гусь працює за бабло і просо,він бо справжній чесний депутат.
…Під колеса ЗАЗа,як невдаха,мало що не втрапив демонстрант – це був СтЕфко,з галичан,Вавахів,той,що нафтовий пантрує кран. Їдуть ідіоти на мужчину – він ні в чому геть не винуват: демонструє відданість країні,вийшов як колеги,на парад. Родом він одвіку галичанин,але бабця,чи,можливо,дід,плекав корінь із Біробіджану,там почався знатний родовід. Стефко у парламенті відсутній як потрібні конче голоси,як приймаються закони путні – наш Вавахів десь зніма труси. Чи на пляжі теплім на Мальдівах,чи у сауні серед дівок,любить галичанин йти «на ліво» хоч на праве діло ватажок…Його слово наче сталь,залізо,хоча «Р» не дуже і тверде,проте орган,той,котрий з «обрізом» у момент потрібний не впаде. Бреше всім на вухо і з трибуни про любов,про те,що патріот,бізнесову всю свою фортуну він кладе у рот,не за народ. Є державна роба,а є – наша,що до тіла ближче приляга,Стефка бізнес приютила «Раша» і тепер вже він не наш слуга…
А це хто такий на переході,в робі,берцях наче на етапі? Демонстрант,шанований в народі обранець лучан – «атошник» Ляпін. Він петляє тут не випадково – заслужив авансом за обман,а тепер міркує,як то знову увійти в довіру до лучан. Зуби заговорює уміло (і не стоматолог в нього рідний тато) рідне хлопцю театральне діло,любить ролі характерні грати. Він по праву має йти як лідер у параді знатних брехунів – мутної водички кілька відер вилив нам на голови й зрадів.
Хтось іде,гарячий як пательня,в нього посмішка якась крива,бо за спИною його – котельня,офіційно: Саша КрупивА. Він її продав із потрохами,«наварив» лимонів два мішки,а тепер ми разом всі із вами знову чуєм запах потрошків. Жалить та кропива наче свіжа,знову те питання підняли,знову віднімають,кують,ріжуть,варять в чані свіжої смоли. Вішають на вуха нам локшину,продана котельня ожива,як лучанам зимувати зиму: кропива ти моя кропива…
Ходять брехуни по «зебрі» колом: смуга біла,чорна як смола,хто за віком ще у комсомолі,в кого зовсім сива голова. Всі об’єднані єдиним святом – перше квітня: щирий День брехні,їх слова на лобі розіп’ято,їх сприймаєм наче увісні. Затесався в коло неправдиве екс-губерник Вова Бондаренко,його діло зовсім і не ліве (та й на праве не лежить серденько). Із його подачі на Волині кущики росли диво-лохини,розвели лохів ми і донині із його подачі і личини. Бондаренко не будує діжу,він за губернаторську зарплату сотворив будинки-дивовижі,що не може їх порахувати. І тепер боїться дядя Вова йти на вибори і брати бюлетеня,бо забуде той склеротик знову де приписана сідниця-женя…А коли введуть знову талони на крупу ,на цукор і горілку,буде пити він одеколони і дзвеніти ложкою в тарілці. За прописку в паспорті можливо видати потрібний вам талон – вже не купиш і презерватива,а для коханки – нових панталон…
Перше квітня – лозунги,плакати,в Луцьку відродили ми паради,всі лучани можуть упізнати,брехунів,підбрехачів і зраду. Ходять набундючені індики,щоки роздувають,власну пиху,і гальмують рух брехливим шиком і несуть в суспільство нове лихо.
На проспекті Волі – демонстрація,свято зустрічають брехуни,рейтингу «великих» – девальвація,засвітились знов серед пітьми.
Поліцай махає нам смугастою,перекрито рух – об’їзд направо,а в лучан немає уже настрою від тієї зримої неслави…