Юрія Яцюка волинський глядач знає як талановитого спортивного коментатора,автора яскравих репортажів про актуальні події з життя краю,розповідей про майстрів волинського спорту і активістів фізкультурного руху. Та мало кому відомо,що цей завжди життєрадісний і оптимістично налаштований чоловік своїм ім’ям завдячує польоту в космос першої людини планети Земля.
Була середа,12 квітня 1961 року. О 10-й годині ранку за московським часом (він тоді збігався з київським) по радіо передали,що о 9 годині 7 хвилин здійснено успішний запуск космічного корабля з людиною на борту. Його пілотує радянський льотчик Гагарін Юрій Олексійович. Космічний корабель-супутник «Восток-1» облетів по орбіті планету Земля та приземлився в Саратовській області (Росія) о 10 годині 55 хвилин.
Того дня в Луцькому пологовому будинку з’явилося на світ шестеро немовлят: п’ять дівчаток і один хлопчик. Саме до матері хлопчика Лідії Онуфріївни Яцюк завітав журналіст обласної газети «Радянська Волинь» (нині – «Волинь-нова») із дещо незвичною пропозицією: назвати сина Юрієм. І пояснив: так треба для публікації. За легендою,яку придумали газетярі (а,може,працівники ідеологічного відділу обкому партії),таке ім’я хлопчику мама нібито вирішила дати після того,як дізналася,що його носить перша в світі людина-космонавт. Про що й обіцяли розповісти в газеті.
Жінка довго не роздумувала. А коли почула,що до цього журналіст вже отримав «добро» у її чоловіка Антона Івановича,то й взагалі розчулилась.
Так отримав своє ім’я Юрій Антонович Яцюк,який сьогодні,у Всесвітній день космонавтики,святкує 55-річний ювілей. Він жодного разу про це не пошкодував. А особливо пишався тим,що зветься Юрієм,коли урочисто зустрічав у Луцьку пілотів космічного корабля «Союз-14» Павла Поповича і Юрія Артюхіна. Він розповів гостям,що батьки назвали його Юрієм в честь Гагаріна,і попросив залишити свої автографи на форзаці книги про першого космонавта,яку спеціально придбав до прибуття першого українського космонавта (Поповича) в древнє місто над Стиром.
Із першого класу Юрій Яцюк на сцені. Вів усі вечори і концерти у Луцькій середній школі №2,в якій навчався. Був лауреатом Республіканського конкурсу читців-декламаторів. Грав у КВН. І хоча здобув освіту інженера-будівельника,любов до слова,бажання реалізувати себе перед публікою й артистичний талант переважили. На початку 1990-х він разом із Віталієм Іваницьким і Віталієм Клімчуком заснував творчу фірму «Ідея». Звідки перейшов на Волинське телебачення,де працює донині.
Мабуть,немає на Волині жодного майстра спорту,тренера рекордсменів і переможців різноманітних змагань,якого б не знав і не показав у ефірі Юрій Яцюк. Потрапити з ним у кадр вважають за честь всі працівники галузі. А він наполегливо йде в маси,пропагує з екрана телевізора здоровий спосіб життя й активні заняття фізкультурою,радіє успіхам у спорті дітей не менше,ніж дорослих і маститих майстрів. Бо пам’ятає,як світлої пам’яті тато Антон Іванович Яцюк,суддя республіканської категорії,привів його в третьому класі на футбол,як давав перші настанови,коли Юрій Яцюк і сам у 10 класі уперше взяв до рук суддівський свисток,щоб згодом об’їздити з ним ледь не всю Україну.
З роси і води Вам,Юрію Антоновичу! «Волинська правда» щиро бажає Вам подальших творчих успіхів,доброго здоров’я і довгих плідних років життя!