Сьогодні, 11 березня, на Факультеті філології та журналістики СНУ імені Лесі Українки відбувся ще один захід, присвячений великому Кобзарю – Тарасу Григоровичу Шевченку.

Студенти 2 курсу Факультету філології та журналістики інсценізували містерію «Великий льох».

Восени 1843 р. Шевченко побував у Суботові, колишній резиденції  Б. Хмельницького, змалював козацькі хрести на полях , збудовану гетьманом церкву і розриті москалями підземелля – рештки колишніх гетьманських палат.

На руїнах Суботова і Чигирина Т. Шевченко усім єством відчув рабське становище українців, сором повної національної неволі, ганьбу національної зради цілих поколінь. Найтяжче було усвідомлювати самотність і те, що іншим було байдуже до недолі цілої нації. Біль і образа підштовхнули до глибоких роздумів над долею України, над причинами її нещасть. Так у жовтні 1845 р. повстав «Великий льох».

Тарас Шевченко свій твір подав у трьох частинах, наповнивши їх українськими фольклорними образами-символами, алегоріями, що дало йому можливість художньо втілити відповідні політичні мотиви.

У першій сцені дівчата виступили в уособленні «трьох душ», які чекають, коли розкопають льох, і тоді вони потраплять у рай. Роблять акцент на символічному кольорі цих пташок-душ: «білі, як сніг». З давніх-давен білий колір у наших предків вважався символом чистоти і невинності. Ці дівчата – чисті й невинні у своїх вчинках, ненавмисно  вдалися до гріхів, за що стали жертвами жорстокості російсько-царського режиму, і через те не можуть «потрапити» до раю. Такою жорстокою була дійсність від часів Петра І і Катерини II до царювання Миколи II.

У другій сцені дівчата виступили в образі «Трьох ворон».

Чорні ворони, то символ зла в історичній долі трьох народів — українського, польського і російського. Ті близнята символізують роздвоєність душі українців, одночасне існування в ній доброго і злого начал. Крім патріотів, українська земля народжувала й народжує зрадників і перевертнів. Вороння – це й є символ зради нації.

Студентки не тільки майстерно розкрили суть великої містерії, а й розповіли, чому важливо читати та вивчати творчість великого поета: «Шевченко – це завжди класика. Сьогоднішнім виступом ми хотіли показати, що навіть через роки його творчість є актуальною. І проблема державності в його творах може бути віднесена до нашої історії, яка формується зараз. Тому, читаймо твори Шевченка і відтворюймо його очима сучасників», – каже студентка групи Укр-21 Анастасія Бубало.

«З року Шевченківські дні для нашого факультету це такі проєкти, де студенти самі проживають образи через Шевченкове слово, кожного разу актуалізують їх, і роблять це так вміло, що можуть навіть позаздрити студенти творчих спеціальностей.»,- привітала з дебютом студенток декан Факультету філології та журналістики Лілія Лавринович та побажала, щоб вони завжди залишалися творчими, активними та чутливими до Шевченкового слова.