Кличе всіх Кликун у Раду: всіх збирає голова,повідомити він радий,що за місяць або два буде спека,справжнє літо і водичка у Стиру зможе нас усіх нагріти – і дорослих й дітвору. Бравий Рома б’є у груди в комсомольських орденах: «Всім вода гаряча буде,хто сидить не у боргах! Хто не платить – віддай хату,продамо її в момент!» – вміли мера вибирати,тож терпіть експеримент!
Плачуть теплою сльозою всі лучани і лучанки,із гарячою водою нам до свят не прать фіранки,не вмиватись,не голитись,не відвідувать коханку,після дачі ніг не мити,чистить зуби спозаранку.
Навіть Настя із Потапом не приїхали співати: нема де помити лапи,то й не стали виступати. У пологовому домі б’ють на сполох акушери,бо причини всім відомі: геть пропали кавалєри. Без води не хочуть в ліжко затягти свою кохану,воно,може,і не грішно,а як чорне дитя стане? Вже було таке у Луцьку,білий був в синочка тато,а дитя якесь не людське (бо не митий був «мутатор»). Народивсь «афролучанин»,ось така нам неудача,а причина – не путани,а вода,ще й не гаряча…
Кажуть,ніби у державі всі не платять за водичку,та усе ж таки лукавлять – Ковель й досі миє пичку. Є холодна,є гаряча,ще й опалення було,ось така поліська вдача – НЛО допомогло? Може,інопланетяни забирають боржників,відкривають теплі крани і не люблять брехунів? Отож виникла ідея – везти в Ковель всіх лучан,це від бруду панацея і тепла чужий фонтан. Мер у Ковелі не Рома,не маленький чоловік,його прізвище відоме: Кіндер там не перший рік. Вміє він хазяйнувати (бо не був у комсомолі),тож не будемо рівняти того Кіндера до Колі. На Поліссі говорити той не вміє голова,а все любить щось робити та й забув усі слова. Зразу діло,потім – слово,так у Ковелі давно,ну а Рома – бранець мови – опускає всіх на дно.
В центрі Луцька,на майдані,всім збиратися до купи: труси,мило,нові штані – їдем в Ковель мити дупу. Сто тролейбусів готові в Ковель везти замазур,ті тролейбуси не нові,повні польських файних дзюр. По дорозі запчастини розсипають,мов зерно,то є лахи,не машини,їх списали вже давно. Тож стоять,як на приколі,роги звісили додолу,і співають,як на волі,гімни Колі й комсомолу. А були колись маршрутки,в лізинг брали їх для міста,може «банну оборудку» вони здійснять урочисто? Ні,нема для них бензину,а воно як є,невдаха,може,виручить машини патріот Стефко Вавахів? Рідний округ із водою – хай помиються краяни,чи простіше із жарою влаштувати деньок банний? Дасть Вавахів нам солярки,щоб відмитись від смоли,а то влітку було жарко,замість пива ми пили… 
Кажуть,ковельський очільник – Юлі друг,що у столиці,і вона йому прихильно газ вмикнула,як годиться. Ну а в Роми із Волині – друг єдиний Сімонєнін,він з Петром колись й донині веде партійні теревені. Два партійних знатних боси служать пролетаріату: позбирають всі доноси й поведуть усіх на страту.
Посадить би всіх за ґрати,маєш борг – сідай в тюрягу,а то містом керувати може кожен доходяга. Збоку завше дать оцінку легко просто і прозоро,луцький Рома на годинку хтів би стати прокурором. Усі лавки іменнії позбирав би він по місту,і в темниці у сирії дав би змогу всім присісти. Поки що дерева садить,набиває вміло руку,це роботі не завада,звично місить мер багнюку. Як герой кінокартини хоче викопать брильянти: треба спадок дати сину і відмити темні ґранти…
А з гарячою водою він збере до купи пресу і поділиться бідою з підігріву інтересу. Упадемо на коліна перед всім чесним народом,перед величчю Кабміну,хто там зверху,хто під сподом? Як би ви та й не крутили,а скажу вам щиро вельми,додає тепла і сили колись вкрадена котельня. Ще колись Антон Кривенький вкрав її із Крапивою – тож дзюрчить струмок слабенький і не гріє нас з тобою. Вас не гріє,а на лапу нам пече аж гаряче,і женемо ми ту шкапу,до тих пір,поки тече…
…Ой у місті на Волині все цвіте,вода тече,там ростуть волошки сині,бо там дійсно гаряче. Там у Ковелі у граді мер гуляє по проспекту,йому люди завжди раді,там повага і респекти. Він маленький,непримітний,Кіндер – щирий як дитя,та у справах він – елітний,думає про майбуття. Кожен радо тисне руку ще й підставить рад плече. То проста людська наука,від народу не втечеш.
…Ой у місті,в древнім Луцьку мер гуля в телеефірі,сипле словом,наче людським,«від душі» і «дуже щиро». Орден світиться на грудях «За конкретні обіцЯнки»,а дивитись в очі людям стидно ввечері і зранку. Каже він нам «правду-матку»,що самі ми винуваті,що не маємо достатку у злиденній власній хаті. Бо не платимо,боргуєм,зажимаємо зарплату,його заклики не чуєм і не платимо за хату.
То слова цілком пророчі,винні ми усім загАлом: чи не бачили вже очі,те,що в жовтні вибирали?..