Юрій Фельштинський нагадує,що:«Після окупації Криму,окрилений президент Путін відверто розповів нам про свої плани на майбутнє. Він сказав,що найбільшою трагедією – і особистою,і геополітичною- вважає розпад СРСР в серпні 1991 року. Він не сказав,що бачить своє зовнішньополітичне завдання у відновленні СРСР,але дав зрозуміти,що не вважає Україну державою,що має право на існування,а українців – народом,який має право на самовизначення».
Тоді ж,зазначає історик,прозвучали з вуст господаря Кремля два нових для світової громадськості терміни: «Новоросія» і «Русский мир».«Новоросією» були оголошені території Східної і Південно-Східної України,що «возз`єднують» Росію з Придністров`ям – російським анклавом в Молдові. А «Русским миром» – все ті колишні радянські території,де компактно проживає російське,точніше російськомовне,населення. Більше того,за версію улюбленця росіян,«на цьому фоні Польща,Фінляндія і Аляска,які колись входили в російську імперію,звичайно ж,є не чим іншим,як «споконвічними російськими землями». І зовсім не випадково з березня 2014 року російські підводні човни регулярно підходять до Фінляндії,а російські літаки підлітають до повітряних кордонів Прибалтики,Польщі,Фінляндії та … Аляски».
Фельштинський звертає увагу,що:«У недавньому пропагандистському документальному фільмі «Миропорядок» головний герой фільму – президент Росії Володимир Путін – у відповідь на запитання журналіста про можливість нанесення Росією превентивного ядерного удару по противнику говорить щиро і відкрито: «Ще 50 років тому ленінградська вулиця мене навчила одному правилу: якщо бійка неминуча,бити треба першим». Путін вважає за краще “бити першим”. У ніч на 12 червня 1999 року російські війська,що знаходилися в складі міжнародного миротворчого контингенту в Боснії і Герцеговині,здійснили марш-кидок в Косово і захопили міжнародний аеропорт Приштини. Путін в цей момент був директором ФСБ. У вересні 1999 року,коли він розв`язав Другу чеченську війну,він був уже прем`єр-міністром,а в ході цієї війни став президентом. У серпні 2008 року Путін вторгся в Грузію й окупував Абхазію і Південну Осетію. У березні 2014 року він увійшов до України».
На переконання історика,з окупацією Криму та східних регіонів України не закінчується програма територіальних захоплень Росії. «Навпаки,- підкреслює він,- все вказує на те,що вона тільки починається». Фельштинський наголошує: «Путін намагається змусити світову спільноту визнати «новий світовий порядок»,проголошений Кремлем. В основі цієї нової доктрини лежить вимога Путіна визнати за Росією право на свободу рук при реалізації зовнішньополітичних планів Кремля з контролю або захоплення територій і сфер впливу. Тактичним інструментом для реалізації цього стратегічного завдання є розпалювання конфліктів в різних точках земної кулі для подальшого їх врегулювання за участю Росії в якості повноправного партнера США». А відтак уточнює,що «це єдина сфера,в якій Росія конкурентоспроможна – оскільки вона не здатна конкурувати зі Сполученими Штатами і Євросоюзом економічно. Живе виключно за рахунок видобутку і продажу корисних копалин,Росія в змозі виробляти тільки два продукти – озброєння і військові конфлікти. Перше є важливою (додатковою до сировинних грошей) статтею доходу для держави. Друге – інструментом посилення політичного впливу». Згідно з таким геополітичним курсом,зазначає Юрій Фельштинський,«Росія шукає майданчики для нових конфліктів. Абхазія і Південна Осетія – для нової війни з Грузією; Крим і Східна Україна – для продовження війни з Україною; Придністров`я – для потенційного захоплення Молдови; Сирія і Курдистан – для розколу НАТО,дестабілізації Туреччини і розпалювання великої війни на Близькому Сході заради збільшення цін на нафту; Карабахський конфлікт – для підпорядкування Вірменії; військові бази в Білорусі – як плацдарм анексії Білорусі; «Російське питання» в Прибалтиці – як привід для вторгнення в країни Балтії і возз`єднання Калінінградській Області з материкової Росією; провокації щодо Фінляндії та Швеції,які не входять в НАТО,- для вторгнення до Фінляндії під приводом недопущення її входження в НАТО; захоплення Арктики – для розпалювання конфлікту з Канадою і,нарешті,вимога повернення Росії проданої 150 років тому Аляски для початку відкритого геополітичного і військово-політичного конфлікту з США з використанням атомного шантажу проти всього світу».