«Війна є війна,і в кожного вона своя,- наголошує Оксана Забужко. – Кажуть,що є люди,в яких її немає,але я їм не заздрю,я б із ними не помінялася. У 2014-му цілих півроку – з травня до осені – я повністю вбила на «західний фронт»… Користалася з кожної нагоди розтлумачити західним «десіжин-мейкерам»,що відбувається в Україні,і що це має найбезпосередніший стосунок до безпеки Європи».
Вона зазначає: «Був період,коли у Європі справді не розуміли,що це за війна така на нас звалилася. Роками росіяни їх інформаційно готували до зовсім іншого сценарію – що Україна нібито розколота на «проросійську» і «прозахідну»,які між собою непримиренно ворогують,і що вона сама по собі розпадеться,– звідси й Нормандський формат,і вираз «українська криза»,так,наче це українці самі між собою воюють. Першим Майдан похитнув цей стереотип,а потім,коли «русская весна» показала,що вся ця міфічна «половина України з російськомовним населенням»,яку готували до відколу,раптом бере в руки зброю і починає воювати проти Росії,в яку нібито так сильно хотіла,то на Заході дійсно якийсь час не знали,чому вірити».
Оксана Забужко пояснює,що «як раніше»,вже ніколи не буде,оскільки «плани Росії на «новий світовий порядок» не один рік готувалися,і на Україні діло не кінчиться». А відтак підкреслює: «Там,де проливається кров,говорити про діалог – це цинізм лицемірів. І,даруйте,це не українці вбивають росіян за українську мову,це ті,хто прийшли на нашу землю,вбивають українців за жовто-блакитний прапор».
Вона при цьому звертає увагу,що «більшість лівих європейських інтелектуалів історично зачаровані російською культурою,і вони не вірили,що Путін чи колективний Путін – політичний монстр. Безперечно,бо коли 8 травня 2014 року я порівняла Путіна з Гітлером,мені вимкнули мікрофона. Модераторка перелякалася до істерики».