Ніщо так не надихає і не мотивує вмотивовує нас, як конкретні життєві приклади людей, які живуть поруч з нами. Саме про такого хлопчину з маленького волинського села Муравище Ківерцівського району – далі у матеріалі «Волинь.Правди».

Ярослав Окапінський щодень доводить собі та іншим, що за наполегливої праці мрії збуваються. А високі досягнення у паралімпійському спорті – це в першу чергу перемога над собою.

Ярослав Валентинович Окапінський – призер чемпіонату Європи з легкої атлетики 2018 та 2019 років.  Вихованець Волинського регіонального центру з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт» у складі національної збірної представляє Україну на чемпіонаті світу з легкої атлетики серед спортсменів-параолімпійців (тренер Андрій Рожок).

З дитинства Ярослав мріяв займатися спортом. І мрія здійснилася. Зростав хлопець, як і всі сільські діти. Лише хвороба час від часу нагадувала, що він особливий. Та маючи наполегливий, по-суті, спортивний характер, десь у років дев’ять підліток розпочав свої заняття – спочатку футболом, далі – легкою атлетикою.

«Ніколи не відчував, що відрізняюсь від інших. Спорт об’єднує. Мої друзі завжди мене підтримували. Ніколи не давали мені відчути, що я якийсь не такий, завжди брали мене у команду, чи в компанію,» – розповідає Ярослав.

То, як так вийшло, що хлопець захопився спортом, дізнаємося у самого юнака:

«Все почалося з моєї мрії стати спортсменом. Вірніше, футболістом. І я в 10 років записався на секцію з футболу для дітей з ДЦП. І до 15 років я грав у футбол. Високих досягнень та хороших результатів у цьому виді спорту в мене не було. Лише одного разу я мав можливість взяти участь у відборі до збірної команди по футболу… Але я не підійшов… Я тоді відчув гіркоту розпачу… Моя дитяча мрія не здійснилася і я в розчаруванні подумав, що надалі я не пов’яжу своє життя зі спортом», – пригадує Ярослав Окапінський.

Але під час чергової реабілітації тренер футбольної команди, запропонував юнаку стати учасником  Всеукраїнської олімпіади з легкої атлетики «Повір у себе».

«На Всеукраїнському чемпіонаті в Запоріжжі тренер не ставив мені «надзавдань», мовляв «виступиш, як виступиш». Перша моя дистанція була 60 метрів, я пробіг 5-й. Спортсмени, які пробігли дистанцію першими на той момент були у складі Національної команди України, тому сорому програти не було…  Наступною дистанцією на цьому чемпіонаті був біг 400 метрів. Тренер дав установку бігти постійно другим, а на фініші постаратися обігнати свого конкурента. Я по цій тактиці біг другий, потім обігнав спортсмена попереду, але за 15 метрів до фінішу сталася форс-мажорна прикра ситуація, схопила тіло судома і я впав… Мене обігнали… Піднявшись, я фінішував другий», – розповідає паралімпієць. – Пам’ятаю, як я плакав.. Але з того моменту  зрозумів, що маю потенціал, є куди рухатись. Сам просив тренера зі мною займатися, щоб тренуваннями удосконалювати свою фізичну форму. Я тоді повірив у себе та свої можливості».

Хлопець розповідає, що відразу своїми успіхами ділився з батьками, адже тато і мама завжди хвилюються, найбільше переживають і підтримують у всьому.

«У важких психологічних ситуаціях стосовно спорту мене постійно підтримує тренер Андрій Рожок. Також підтримують рідні та друзі. В такі моменти ти починаєш більше працювати і все починає рухатись з мертвої точки. Така підтримка підштовхує рухатись далі та не опускати руки», – говорить чемпіон.

У 2015 році Ярослав Окапінський виконав ІІ розряд на обласній олімпіаді з легкої атлетики. Ці перші успіхи і спонукали до роботи, занять легкою атлетикою вже на професійному рівні.

10-12 вересня 2019 року в м. Бахмут  Донецької області, на стадіоні «Металург», відбувся ІІ етап Чемпіонату України з легкої атлетики серед спортсменів з ураженнями опорно-рухового апарату, вадами зору та розумового і фізичного розвитку. 170 учасників із 23 регіонів України змагалися у швидкості та влучності. Волинську область у складі команди представляв і Ярослав Окапінський. Спортсмен здобув чергові перемоги. У забігу на 100м – ІІ місце; на 200м – І місце; 400м – І місце.

«Найбільше мені запам’ятався чемпіонат світу в м. Дубай у 2019 році. На своїй основній дистанції 400 метрів я посів 6 місце. Вважаю, що це достойний результат, як для першого разу участі в чемпіонаті світу. Конкуренція на світовому рівні дуже висока», – ділиться враженнями Ярослав. На цьому ж чемпіонаті він виконав норматив майстра спорту України міжнародного класу.

Пропри свій юний вік, двадцятирічний Ярослав побував у багатьох країнах, таких як Франція, Німеччина, Об’єднані Арабські Емірати, Португалія, Іспанія. Він вражений підтримкою спортсменів-паралімпійців у цих країнах.

«Спорт корисний тим, що ти не тільки підтримуєш своє здоров’я, а й маєш можливість подорожувати. Подорожі – це нові знайомства, нові друзі,»- ділиться враженнями юнак.

Ярослав розповідає, що в подальшому мріє стати тренером з легкої атлетики.

У грудні 2019 року юний легкоатлет взяв участь у відновлювальних навчально-тренувальних зборах, що проходили в Іспанії. Після цього Ярослав почав готуватись до Чемпіонату Європи серед паралімпійців у Польщі, де матиме нагоду отримати ліцензію на участь в Параолімпійських  іграх в Токіо.

Наприкінці нашої розмови хлопець дав невеличку пораду читачам, які не вірять у себе:

«Я вважаю, що ніхто не може втратити віру в себе, тому що віра в себе – це те, що завжди є. В кожної людини є мрія, проте, велика частина людей просто про неї говорить, але нічого не робить. Я хочу побажати, щоб усі люди не тільки мріяли, а й докладали зусиль щоб мрії здійснювались… Як кажуть, під лежачий камінь вода не тече. Тому мрійте, старайтесь та не опускайте руки. І нехай у  Новому 2020 році усі Ваші мрії збуваються!»

Звичайно, як у кожного спортсмена в Ярослава Окапінського були і успіхи, і невдачі… Але головний лейтмотив  життєвої історії та спортивних досягнень  юнака – це віра у себе, у те, що тільки наполегливою працею можна досягнути вагомих результатів. Кожен день – це боротьба. Кожна перемога – це розуміння того, що людина може все.

Редакція «Волинь.Правди» бажає юному паралімпійцю успіхів та нових перемог! Сподіваємось, що волинянин стане світовим рекордсменом!

Марія Тетюрко