Зважаючи на рівень життя у нашій державі,який поступово тільки погіршується,ясна річ,українці прагнуть бодай якимось чином заробити на прожиття. Якщо далеко не усім вдається отримати непогане працевлаштування і зарплатню у містах,то чого вже чекати мешканцям сіл,селищ або невеликих містечок. Там,очевидно,спектр робочих місць і тим паче заробітку надто обмежений. Саме тому вихідці із таких місцевостей,особливо прилеглих до кордону районів,намагаються виїхати за кордон,аби хоча б там заробити на життя.
Незважаючи на важку працю,на все таки невеликі зароблені кошти,на численні факти пригноблення українців іноземними роботодавцями,наші витривалі люди їдуть шукати кращої долі.
Скільки ми уже чули про наших емігрантів на теренах Польщі,Італії,Португалії,Чехії,Канади…та що говорити,у всьому світі. Втім,хай не образяться на мене читачі за таке порівняння,українці із чорними обличчями та засмальцьованими руками,таки їдуть у пошуках заробітку.
Комусь вдається за морями й океанами віднайти своє місце і стати повноцінним членом іноземного суспільства,а хтось і через десятиліття перебивається з хліба на хліб,пересилаючи дітям на батьківську землю зароблені хоч і не великі,а все ж гроші.
Бідність нашого народу,чим раз,тим більше вражає і уже зовсім не дивно знаходити Україну в ООНівських рейтингах країн за рівнем життя,де ми посідаємо 81 сходинку. Ще гірша ситуація склалася із рівнем щастя – Україна в рейтингу посіла 123-є місце зі 157 держав світу.
Тільки на це зовсім не зважають наші владці,котрі повсякчас дивуються кількістю емігрантів. Мовляв,нам тут потрібні кваліфіковані працівники,ми на своїй землі маємо підіймати економіку,господарство,освіту й медицину…Однак все життя власноруч підіймаючи державу,вона не віддячила людям нічим. Власне тому українці їдуть кудись,бо знають,гірше уже нікуди,а там хоч копійку за роботу отримають.
Та й тут українців спіткала біда. Нині шалений ажіотаж на виїзд за кордон спричинив масові невдоволення,величезні черги,що фактично призвело до неможливості виїхати за межі України. Ясна річ,що після падіння вітчизняної економіки протягом двох останніх років,нашим людям стало жити ще важче,тому й охочих вибратися із лави бідності побільшало. Проте й у Європі нині склалася критична ситуація із біженцями,переселенцями,іммігрантами…
Європа намагається впоратися з постійним зростанням хвилі мігрантів,власне тому Європейська комісія затвердила суму у кілька мільярдів євро допомоги на 6 місяців для країн ЄС. Найбільше її отримали Італія,Греція,Британія та Франція. Відповідно,у країнах ЄС зростають антиміграційні настрої,що посилює правила в’їзду на їхні території.
От би й думали українці,чому не можуть за кордон виїхати. А тут ще й найбільше обурює наших людей польська сторона. Мова йде про те,що наш народ звик їздити до сусідньої держави на заробітки,адже це зробити дозволяли більш-менш лояльні правила відкриття візи й постійна затребуваність «панами» дешевої робочої сили – українців. Сьогодні люди неабияк бунтують,що за півроку,а подекуди й рік,їм не вдається отримати таку звичну візу на Польщу. Їм уже неодноразово іноземні роботодавці надсилали запрошення на роботу,втім вони «згоряють»,оскільки доки Консульство видасть візу,термін дії запрошень минає. Так само спливають терміни проплат за документацію,за послуги візових-центрів тощо,а стати в електронну чергу видається неможливим через постійні зовнішні атаки системи.
Втім,скільки б люди не пікетували Консульство,як це уже кілька разів відбувалося в Луцьку,а відомство все одно відповідає короткими заявами: «Генеральне Консульство Республіки Польща в Луцьку відзначає в останніх місяцях збільшення кількості скарг та звернень від громадян України,незадоволених через занадто довгий час очікування на змогу зареєструватись на сайті Консульства або в пунктах прийому візових анкет,з метою подачі документів. Однією з причин даної ситуації є значне збільшення кількості заявників і подачі візових анкет – у першому кварталі 2016 року. Консульство РП в Луцьку прийняло на одну п`яту більше візових анкет,ніж в аналогічний період в минулих роках. Консульство РП в Луцьку і вся консульсько-дипломатична служба бачить проблему і вживає заходів,у тому числі негайних,які повинні вирішити дані труднощі». Ось і все,незамислуваті відмовки,строкатий комент і ніяких: «Вибачте за незручності»…
От і ситуація видається двоякою: начебто і людей своїх шкода,що рвуться казна-куди і на будь-що,аби сім’ї прогодувати і країни-сусідів не облаєш,у кожного ж свої правила,так само як і в нас. Чи бува не сердились би українці,коли на нашій землі були заробітчани з кількадесят чужих держав,а ми тут тоді навіщо?!
Та щодня надію сіють наші державні управителі на те,що ЄС чекає нас з руками і ногами і що не день,то безвізовий режим все ближче. От тільки боляче на нашу працьовиту націю дивитися,яка дочекавшись такої вільності стрімголов буде летіти на вічні заробітки…