4 грудня (21 листопада за ст. ст.) Православна і Греко-Католицька Церкви відзначають велике двунадесяте богородичне свято – Введення у храм Пресвятої Богородиці.

Цим святом згадується подія, коли батьки Пресвятої Діви Марії святі праведні Іоаким і Анна, виконуючи обітницю присвятити свою дочку Богу, привели Її, по досягненні Нею 3-річного віку, до Єрусалимського храму, де вона і мала виховуватися та перебувати.

У день, коли маленька Діва Марія мала бути, таким чином, посвячена Богу, Іоаким та Анна скликали родичів, а також юних дівчат, зодягли дочку у найкращі одежі та повели Її до Єрусалимського храму. Коли Діва Марія піднімалася сходами до святині, то обабіч цих сходів стояли із запаленими свічами юні дівчата, які її супроводжували.

При вході до храму, точніше до того місця на його території де молилися жінки, маленьку Діву Марію зустрів та благословив сам іудейський первосвященик Захарія. Святим Духом йому було відкрито, що нині перед ним стоїть мати обіцяного пророками та очікуваного Ізраїлем Месії – Спасителя світу.

“І ось виповнилося дитині три роки і сказав Іоаким: покличте непорочних дочок іудейських, і  нехай вони візьмуть світильники і будуть стояти з запаленими (світильниками), щоби дитя не повернулося назад і щоби полюбила вона в серці своєму храм Господній. І зробили так по дорозі до храма Господнього. І жрець прийняв її, поцілував, дав благословення, сказав: Господь возвеличить ім’я твоє в усіх родах, бо через тебе явить Господь в останні дні синам Ізраїля відкуплення. І посадив її на третій сходинці жертовника, і зійшла на неї благодать Господня, і вона стрибала від радості, і полюбив її весь народ Ізраїля.”, – так розповідається про цю подію  в апокрифічному Протоєванеглії Якова, яке, хоч і не увійшло до канону Нового Завіту, але, на відміну від інших апокрифів, визнане Церквою за змістом православним, відтак – і дозволеним та рекомендованим для побожного читання вірними.

Богословське значення свята Введення полягає у тому, що як із народженням, так  і з посвятою Богові Пресвятої Богородиці наближався час приходу у світ Спасителя – Господа нашого Ісуса Христа, Який визволив людство від рабства гріха і смерті і дарував світові спасіння, відкривши грішній людині шлях до Царства Божого.

Таким чином, завершувалася доба Старого Завіту і наступали вже часи Нового Завіту.

Про це говорить і тропар свята: “Сьогодні початок Божого благословіння і провіщення про спасіння людей: у храмі Божому ясно Діва з’являється і Христа всім провіщає, Їй же  і ми голосно заспіваймо: радуйся, здійснення Творця провидіння.”

Пізніше, до історії свята був доданий переказ  про те, що по натхненню Духа Святого, Захарія навіть ввів маленьку Діву Марію до Святого Святих – найсвятішого місця Єрусалимського храму, куди сам первосвященик мав право входити лише раз на рік, із кадильницею з фіміамом та очищувальною жертовною кров’ю, у День Очищення (Йом Кіпур). Це, звісно, пізніша легенда, але у самому змісті свята слід шукати не лише одні історичні факти, а духовний зміст, який передається мовою легенди. В основі свята Введення лежить безсумнівний історичний факт: входження Діви Марії, як кожної єврейської юної дівчинки до Єрусалимського храму.  Подробиці, змальовані в історії свята, які передає Протоєвангеліє Якова теж виглядають цілком реальними, тим більше що там йдеться про те, що первосвященнику було відкрито, що маленька дочка Іоакіма і Анни є матір’ю очікуваного Месії, але нічого не говориться про те, що він ввів Діву Марію до Святого Святих.

Тут головним є саме богословський зміст свята, який полягає у тому, що до храму Божого увійшла Та, від кого воплотився і став людиною Бог-Син, Христос-Спаситель, Та, яка вмістивши у себе Невмістимого, Сама стала немовби Храмом – вмістилищем Божества. Як говорить з цього приводу відомий православний богослов ХХ століття протоієрей Олександр Шмеман, Пресвята Богородиця, її тіло є Храмом, зведеним самим Старим Завітом (а головною і найвищою святинею старозавітнього Ізраїля був саме Єрусалимський храм) усією його святістю, очікуванням спасіння, вірністю Богу – тим, що і зробило можливим поєднання Бога з людиною, і в цьому сенсі Пресвята Діва Марія і є плодом Старозавітнього Храму, того зв’язку із Богом, який здійснювався через нього. А якщо так, то “споглядання” переноситься на співвідношення між цим живим храмом і тим, сенс якого, як єдиного “центру” і джерела спасіння та єднання із Богом прийшов “сповнити” Христос, ставши людиною.  «Пречистий храм Спасів, дорогоцінний чертог і Діва, священна скарбниця Божої слави сьогодні уводиться в дім Господній, благодать з Собою вводячи, що в Дусі Божественнім, Її ж оспівують ангели Божі: Вона є оселя небесна”, – так пояснює цей духовний зміст свята Введення у храм Пресвятої Богородиці його кондак.

Тому, можливо, і виник переказ про введення Пресвятої Діви до Святого Святих, якій і увійшов до історії та богослужбових текстів свята, і який слід розуміти і сприймати саме в його духовно-символічному значенні.

Будучи посвяченою Богу, Діва Марія дала обітницю дівства і до досягнення Нею віку дорослої дівчини, перебувала постійно при Єрусалимському храмі.   Там вона перебувала у товаристві благочестивих дів, читала Священне Писанна та займалася рукоділлям. Зокрема, іудейський історик І ст. Йосиф Флафій пише, що у той час при Єрусалимському храмі існувало кілька  приміщень де мешкали люди, які присвятили себе повністю служінню Богу. Отож, в одному з таких помешкань і жила тоді Пресвята Богородиця.

Церковне передання каже, що в час перебування при Єрусалимському храмі, Пресвята Богородиця перебувала під особливою Божою опікою, її оберігав, перебуваючи біля Неї, сам архангел Гавриїл

“Якби хто спитав мене, як провадила час юності Пресвята Діва, – я відповів би: це відомо Самому Богу і архангелу Гавриїлу, невідступному хранителю Її”, — говорив на початку V ст. блаженний Іероним.

Свято Введення у храм Пресвятої Богородиці у церковному календарі наближає час великого свята Різдва Христового. Зокрема, під час богослужіння Утрені, в часі співу канону, вже лунає як катавасія (спеціальний ірмос, яким завершується прочитана пісня канону) ірмос канону свята Різдва: “Христос раждається – славіте, Христос з Небес – зустрічайте”.

Саме свято Введення у храм Пресвятої Богородиці відоме з  IV століття, зокрема на тому місці де первосвященик Захарія зустрів Пресвяту Діву, святими рівноапостольними імператором Констянтином і його матір’ю Єленою була зведена базиліка на честь Введення у храм Божої Матері.