Про незвичайний бізнес родини Микитюків йдеться у матеріалі журналістки Оксани Бубенщикової для газети Волинські Новини №14 від 5 травня 2016 року. Цілу дорогу чоловік,доки з дизеля до хати крокував,інформацію «переварював». Дружина Віра Миколаївна,як почула його розповідь,тільки рукою махнула: «От іще надумав!». Але господар таки спокусився на експеримент,ризикнув. І… «Спершу побоявся робити особливі капіталовкладення у незвичний на Волині бізнес. Тому виділив під часник усього чотири рядочки біля хати. Насіння трохи на базарі купив,трохи люди дали,– пригадує Євгеній. – І так – методом спроб і помилок – став вирощувати культуру,яку в наших Хорлупах хіба до сала й ковбаси тримали». За шість років досвіду Євгеній і Віра Микитюки переконалися: найбільш підходящий для Волині – зимовий часник. Але перш ніж восени його посадити (а встигнути маєте до Покрови,14 жовтня),не пошкодуйте у землю додати міндобрива. « Купую продукцію київського виробництва,бо імпортна тепер надто дорога,– зауважує господар. – Вніс міндобриво у ґрунт,кіньми заскородив або трактором пройшов – і площа готова як для висаджування часнику під майбутню реалізацію,так і для вирощування власного насіннєвого матеріалу». До речі,про насіння. Оскільки базарне теж подорожчало (торік 20 гривень за кіло вартувало,а цього року ще більше),то Микитюки налагодили домашнє «виробництво». Задля того стежать,коли влітку часник пустить стрілку (зазвичай те припадає на пору перед Трійцею). Якщо ця ділянка відведена під «насіннєвий фонд»,стрілку лишають. На ній має утворитися «коробочка». І щойно ці «коробочки» почнуть розкриватися,господарі їх зрізують разом зі стрілками та вішають,аби підсохли. «Через місяць стають такі,що тільки трусонеш – усе насіння висипається. Восени його в сівалку – і на поле! Цілу зиму,весну й половину літа ці насінини ростуть. Далі їх треба із землі дістати. І ось ті викопані однозубки – це вже і є готовий матеріал для висаджування майбутнього гарного часнику»,– ділиться досвідом Євгеній Микитюк. Виростити насіннєві зубці – робота марудна,зізнається Віра Миколаївна. Але якщо хочете прибуткового бізнесу з невеликими витратами – мусите потрудитися. Бо такий «генофонд» із власного городу вже адаптований до місцевих ґрунтів і погодних сюрпризів. А раз так,то й часник із однозубців виростає завбільшки з кулак! Щодо особливостей вирощування,то Євгеній Микитюк разів три-чотири підживлює ділянку,розпушує,зілля вириває. Нам,звісно,урешті кортить дізнатися,скільки ж цей часниковий бізнес прибутку приносить. Чоловік дістає мікрокалькулятор і підраховує: «Торік ми мали 15 соток,виростили 500 кілограмів часнику. 150 лишив на насіння,яким засіяв 20 соток. А 350 кілограмів продав гуртом по 25 гривень за кіло. Таким чином,фінансових витрат (три рази вносив підживку плюс міндобриво й насіння) – у межах тисячі гривень. А прибутку мав 8 тисяч 750 гривень»,– оптимістично каже. А господиня підтримує: « От вам і вигода!» Не покидаючи свого часникового бізнесу,Микитюки також подумують про вирощування квасолі та гарбузів. Адже це,на їхню думку,нині найбільш «цікаві» для Ківерцівщини агрокультури. Другі за прибутковістю – картопля й цукровий буряк. Отож,підсумовують,не треба боятися експериментувати! ЦІКАВО ЗНАТИ Переваги часникового бізнесу • Висока рентабельність спостерігається в одноосіб¬ників чи дрібних фермерів,які під цю культуру відводять площі,менші за гектар. • Відсутність великої конкуренції на українському сільгоспринку,позаяк супермаркети здебільшого пропонують часник,вирощений у Китаї. • Значно більша тривалість зберігання часнику порівняно з іншими овочевими культурами.