Духовна вартість народу визначається ставлення до власної історії і культури,до захисту дітей і повага до людей похилого віку. А ще – шаною і пам’ятю про тих,хто віддав своє життя за волю свого народу. Військова історія Волинського краю трагічна і героїчна,водночас. Пам’ять про неї викарбувана у книгах,меморіальних комплексах,спогадах очевидціві,а ще – у поодиноких могилах воїнів різніх часів і армій,які чекають на гідний спочинок.
Дуже часто,мандруючи нашими лісами в пошуках грибів чи ягід,ми натрапляємо на поховання людей,які стали жертвами воєн. Це і військові захоронення,і братські могили невідомих солдатів,і спільні могили невинно вбитих місцевих жителів. Чимало у ідентифікації цих захоронень зробили місцеві громади,історики,краєзнавці. А ще місця поховань людей бережуть лісівники.
За власної ініціативи працівники обласного управління лісового та мисливського господарства опікуються захороненнями,яких дуже багато у наших поліських лісах. Це: могили воїнів часів Козаччини,Наполеонівських битв,Першої і Другої світових воєн. Разом з місцевими громадами лісівники упорядковують меморіали,пам’ятні місця та сквери воїнів УПА,партизанів,червоноармійців,солдатів інших армій,а також цивільних різних національностей та віросповідань.
“Кривий ліс”
Поблизу смт Колки на Маневитчині є урочище «Кривий ліс». Ця місцина у великому масиві маневицьвих лісів відрізняється неабиякою атмосферою: химерно викривлені дерева,усім своїм виглядом навівають сум. Лісівники кажуть,що і назва урочища пішла від дивакуватих сосен. Навіть кілька легенд є: одні розповідають,що сотні літ тому сюди впав метеорит, інші кажуть,що це якась хвороба напала на дерева.
«Можливо,це атмосфера цього місця так проявляється,- каже головний лісничий КП « Колківське лісове господарство» Олександр Чернишин. – Тут німці розстріляли близько 4 тисячі колківських євреїв влітку 1942 році».

«У нас ще є люди,які добре пам’ятають ті страшні дні,коли нацисти звозили сюди безневинних місцевих євреїв,їх тут вбивали і закопували,точніше,прикопували у яру і живих і мертвих. – продовжує розповідь колківський селищний голова Олександр Палінкевич. – І хоч уже стільки літ минуло,але буває,що і зараз люди знаходять їх рештки. За радянських часів похоронити їх не можна було,але уже з настанням незалежності України,колківська громада вирішила увіковічнити їх пам’ять таким символічним знаком».

Колківчани кажуть за ці роки до цієї масової єврейської могили приїздили з багатьох країн родичі чи нащадки тих ,хто  тут захоронений. Хоча,кажуть,що поблизу є ще одне кладовище розстріляних євреїв.
Окрім,лісівників опікуються цим пам’ятним знаком працівники місцевого санаторію.
«Тут були раніше була залізна огорожа навколо пагорба з знаком,але люди наші всякі є…- розповідає гловний лікар санаторію – Забрали на метал здали. Тому ми зробили дерев’яну загорожу. І дуже часто сюди навідуємося».

Урочище “Телятин” у Градівському лісництві
У лісах поблизу села Боровичі є повстанський цвинтар. Тут,у 1944 році 11 вояків УПА потрапили у засідку і загинули. У пам`ять про них односельчани поставили хрест з фотографіями і надписами,обгородили штахетником.

Нині навколо могил повстанців шумлять сосни,а ще років 30 тому тут було колгоспне поле,на якому колосилися пшениця та інші культури.
«Важко було знайти могили цих хлопців,- розповідає Валентина Мельник,вона була свідком тих розстрілів. – Мені було 10 років,коли я побачила,як хлопців у «Бичому куті» забили,то їх зв’язківець здав нкаведистам. Потім,вночі,родичі почали звозити їх тіла,до хати одного чоловіка,який на хуторі жив ,біля лісу. Він свого сина теж хоронив,от і рідні хлопців одягли,в труни поклали і закопали на його полі. Хрести поставили. А зранку – усе було спалене. І так двічі хоронили ми повстанців наших».

« Радянська влада всіляко хотіла стерти пам’ять про повстанців,- розповідає Олександр Чернишин. – Могили,за якими доглядали родичі хлопців,приорали. Чи спеціально це було зроблено,чи випадково – невідомо. Але багато літ,навіть без хрестів люди знали,хто тут лежить і намагались не засівати це місце. Але все ж хтось дав наказ стерти цю пам`ять. Довгі роки потім люди шукали на засіялому колгоспному полі місце останнього спочинку їх молодих синів,братів. Таких могил Упівців тут у лісах є багато. Доглядаємо за всіма,бо на війні правди ще ніхто не знайшов,а спочилим треба шану віддати»,- каже лісівник  іпоказує старі фото цих могил. 

«Уже коли Україна вільна стала,ми почали шукати могили,знали що десь тут вони лежать. І мій син випадково палкою колупався в землі і труну начепив. Тоді вже одкопали всі ті 11 могил»,- згадує Валентина Мельник.
«Мій брат рідний тут лежить,- зі сльозами на очах каже Любов Андрусик. – Йому 30 років тоді було,про те,що в УПА він був ми знали,але деталей він не розповідав. Я досі згадую,як вони лежали мертві,молоді такі».

Стела Колківській Республіці
Історією про те,що у 1943 році у глибокому німецькому тилу існувала Повстанська українська республіка,ми,волиняни,гордимося і щоразу дивуємося. Як змогли повстанці організувати за півроку досить самостійну державницьку одиницю. Притому,що з одного боку були партизани Радянської армії ,з іншого – нациські війська.
«Повстанці на початку травня 1943 оточили Колки ,німці без бою відійшли. 13 травня українські повстанці оголосили про створення Колківської республіки,- згадує колківчанин Петро Троневич. – Відразу ж заснували міську управу з місцевою поліцією,була своя друкарня,що випускала газету «Голос Нації»,відкрили пекарні,їдальню,школи мінерів,кавалеристи були і млин. Буквар українською друкували. Так,можливо,у них були свої помилки,але ж їм усім було по років 20. Розплата за прагнення жителів бути господарями на рідній землі,була жахливою. На Покрову 1943 німецька авіація розбомбила Колки,майже вщент спалила усі хати містян».
Півроку існування Колківської Республіки навічно закарбувались у пам’яті жителів містечка. Вони з гордістю переповідають своїм нащадкам про це. А у центрі містечка,поблизу колишньої міської управи,стоїть стела,на якій кожен прочитає цю коротку героїчну історію маленької незалежної Республіки.

Лопатень. Музей лісу і партизанської слави
У ці травневі дні музейний комплекс ,що знаходиться в урочищі Лопатень Ківерцівського району,відвідують дорослі і діти з Волині та сусідніх областей. Сюди приїздять,щоб віддати шану загиблим у роки війни,оглянути партизанські землянки,ознайомитися з експонатами музеїв Волинського лісу та Партизанської слави,пройтися екологічною стежкою.
« У нас багато відвідувачів,- розповідає директор комплексу Валентина Шульгач. – Школярі приїздять на екскурсії,бо тут природа гарна і експонати музею. Поруч діє лісова дитяча школа. Комплекс величенький і далеко розташований від найближчого села. Тому мені і моїй помічниці важко за всім догледіти. У цьому нам дуже допомагають лісівники ДП «Цуманське ЛГ» і зокрема Партизанського лісництва. Дякуємо їм за це».

«Ми хочемо зберегти лісове багатство,історичну пам’ять про партизан і зробити ці місця зручними та привабливими для туристів,- каже директор ДП « Цуманське ЛГ» Володимир Туревич. – Тому державна лісова охорона завжди напоготові забезпечити порядок і комфортні умови перебування людей у лісових господарствах».

Збереження того багатства,що маємо нині,пошанування минувшини,забезпечення надійного майбутнього – з такими настроями та прагненнями працюють лісівники Волині.