Про це йдеться у матеріалі Тетяни Грішиної для газети Волинські Новини №14 від 5 травня 2016 року. Пристрій нагадує гібрид велосипеда та карта. Має три колеса та працює на електродвигуні. Завдяки тому,що задні колеса пласкі та широкі,а кермо поворотке,райдер має велику маневреність. Коли водій розганяється та різко гальмує,його заносить з боку в бік. Родзинка в тому,аби втримати управління та себе в сидінні. Фактично,водій спричиняє занос транспорту,який контролюється. У США популярною є така екстремальна їзда асфальтною рівною дорогою,що має кут нахилу чи у формі серпантину і не насичена транспортом.
«Цей рух зародився у 2008 році в Новій Зеландії. Там свого часу був популярним напрям екстремальних розваг Boys Racers: на крутих схилах екстремали спускалися донизу на триколісних велосипедах. А у 2011 році рух перекочував до Австралії,Сполучених Штатів Америки,великої популярності набув в Азії»,– розповідає Ніколенко. В Україні поки що масового захоплення цим видом розваг немає. Можливо,через те,що у нас дорожня інфраструктура куди гірша за американську чи австралійську. Однак Геннадій планує відкрити в Луцьку школу для навчання цього виду спорту,а також тематичні клуби у великих містах. Водій за кермом перебуває практично напівлежачи. У його розпорядженні – гальма та педаль газу. Ногами впирається на виступи,що додані до переднього колеса. Якщо важіль гальм нагадує мотоциклетний чи велосипедний,то кнопка для газу – маленька й підлаштована під великий палець. Це зроб¬лено для того,аби координувати рух під час вивороту керма.
Виріб недешевий – у межах півтори тисячі доларів. Найдорожчими деталями є тонкий електродвигун,схований у переднє титанове колесо,та акумулятор,що кріпиться за сидінням. Заводиться пристрій ключем,а заряджається від звичайної розетки,як електромобіль. Потужність акумулятора дозволяє інтенсивно їздити до 3-3,5 годин,переконує співрозмовник. До чотирьох годин потрібно для повного заряду. Акумулятора вистачає на 2-2,5 тисячі циклів заряду-розряду. Гальма,що їх тут використовують,підходять для потужних мотоциклів,які розганяються до 200 кілометрів за годину.
Цікавинкою конструкції є задні колеса. Вони такі ж,як для картингу. На колеса одягають пластикові накладки – сліки. Щоправда,у спеку вони більш стираються,а щеплення гірше. Та й поверхня для їзди має бути рівна і гладенька. Ідеально підійде асфальт без вибоїн чи бруківка.
Стосовно райдера,то і тут є певні вимоги. Оскільки вага самого дріфттрайка досягає 40 кг,то водій має бути не важчим за 100-110 кг. Одна з ключових вимог – це зріст екстремала. Людина,яка керує,має від сидіння дотягнутися ногами до спеціальних виступів на передньому колесі. Є й певний дрес-код. Голову треба захистити шоломом типу «фулфейс». Тобто таким,який не лише захищає лобну кістку,а й щелепу. На спину одягають спеціальний захист,так само,як і на лікті та коліна. «Цей вид спорту цікавий тим,що координує рівновагу,тонізує весь організм. Судячи з власного досвіду,можу 20 хвилин їзди на цьому пристрої прирівняти до 60 хвилин роботи у тренажерному залі. Адже під час їзди і різких поворотів відцентрова сила зносить задню вісь у боки. Відтак потрібно добре працювати ногами,тазом і руками,аби втриматися»,- запевняє Геннадій.