«Формула Штайнмаєра» як грім серед ясного неба прогриміла в усіх українських ЗМІ і викликала перші численні протести проти дій нової влади. «Штаби спротиву капітуляції» почали створювати по всій Україні, в тому числі і в Луцьку. На минулому тижні країною прокотилася хвиля нечисельних протестів «Ні капітуляції!», а ось у неділю в Києві пролунав досить серйозний попереджувальний дзвіночок.

Суспільний резонанс навколо питання настільки серйозний, що при введені слова «Формула» у пошуковику, він автоматично пропонує «Формулу Штайнмаєра». Українці стривожені, не до кінця розуміють, що відбувається і шукають максимум інформацію про цю загадкову формулу із багатьма невідомими.

Зміна риторики Порошенка: від «Альтернативи «Мінську» немає» до «Зради»

Так звана «Формула Штайнмаєра» виникла не сьогодні. По суті, план вирішення конфлікту на Донбасі був закладений ще у 2015 році і є результатом переговорів у нормандському форматі за участі України, Росії, Франції та Німеччини. Договір «Мінськ-1» передбачав ряд пунктів, зокрема: безумовне припинення вогню, відведення важкого озброєння, розмінування територій, відновлення контролю Україною над кордоном, проведення виборів на окупованих територіях за законами України та стандартами ОБСЄ і прийняття закону про особливий статус Донбасу. Саме такий порядок врегулювання конфлікту підписала Україна за президентства Петра Порошенка.

«Альтернативи «Мінську» немає»,  – любив повторювати попередній гарант і «президент миру», в той час, як наші хлопці продовжували гинути від обстрілів ворожої артилерії, а стріляти у відповідь було заборонено «мінським договором».

Міністр закордонний справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр не вигадав нічого нового, він лише запропонував «дорожню карту»до того, на що погодилася Україна ще в 2015 році. Та й новообраний президент України Володимир Зеленський, балотуючись на найвищий у державі пост, обіцяв, що зробить все можливе для встановлення миру в Україні, і єдиний шлях до цього – дипломатія. І Володимир Зеленський виконує свої обіцянки. Контактна група за участі Леоніда Кучми погодилася на запропонований Штайнмаєром план 1 жовтня 2019 року. Це мав бути перший реальний крок до встановлення миру на Донбасі, втім, з великим острахом блогери, журналісти та експерти натякають на загострення протистояння, а опозиція вже волає про зраду.

Спочатку всі говорили, що «формули Штайнмаєра» як документу не існує, це тільки усна домовленість про наміри, яку задекларувала Україна. Втім, потім знайшовся лист Франка-Вальтера Штайнмаєра своїм колегам – міністру закордонних справ України Павлу Клімкіну та міністру закордонних справ Російської Федерації Сергію Лаврову. У документі немає жодної конкретики, окрім озвучених пунктів. І цим відразу скористалася російська пропаганда.

У кожного своя «формула»: Росія розуміє умови по-своєму

Першого жовтня російські ЗМІ повідомили про «велику дипломатичну перемогу», мовляв, Україна прийняла всі нав’язані умови по Донбасу: особливий статус, недоторканість місцевих рад і депутатів, повна амністія бойовикам, відбудова зруйнованої інфраструктури за рахунок України. На радощах лідери сепаратистів навіть заявили, що Україна мало не визнала псевдореспубліки незалежними суб’єктами міжнародного права і вже заявили, що ніякого контролю над «своїми кордонами» Україні не віддадуть, і не Володимиру Зеленському вирішувати, коли і на яких умовах у них будуть проходити «вибори».

Поки російська пропаганда розганяла фейкову «перемогу», українська опозиція почала розганяти фейкову «зраду». Якщо Україна десь і програла Росії, то хіба тільки в інформаційному двобої, адже президенту України Володимиру Зеленському довелося терміново записувати відеозвернення до українського народу та пояснювати, що ніяких виборів під дулами кулеметів не буде, а ворог не отримає ні клаптика української землі. Проте, це не подіяло і у неділю, 6 жовтня, у центрі Києва на Майдані Незалежності відбувся перший для Володимир Зеленського чисельний мітинг. Організатори заявили про десятитисячне віче, цю цифру підтвердила і поліція. Справедливості заради, варто зазначити, що «картинка» з дрона дозволила об’єктивно оцінити численність акції і навряд кількість протестувальників перевищувала 5 тисяч. Тим не менше це досить серйозний дзвінок для влади.

Очевидно, що акція була організованою, такі партійні та громадські структури, як ВО «Свобода», «Національний Корпус» та інші завжди проявляють чітку організованість та самодисципліну. Вони звикли організовувати марші зі смолоскипами на день народження Степана Бандери 1 січня та урочисту ходу на День захисника України 14 жовтня. Провідну роль націоналісти відіграли і на добре організованих акціях проти капітуляції. На щастя, захід пройшов мирно і спокійно. Але дуже насторожує один єдиний факт. Дуже вже активно намагався «примазатися» до виступів націоналістів колишній гарант Петро Порошенко, який ще чотири роки тому запевняв, що альтернативи «Мінську» немає. Центральні телеканали вже дістали відеозаписи відповідних конференцій з архівів і повторюють їх щодня у випусках новин, адже, мабуть, лише так можна боротися із короткою політичною пам’яттю українців.

Так ось він який, «путч Порошенка»

Чомусь відразу пригадується скандальна переписка депутатки від «Слуги народу» Лізи Богутської про «путч Порошенка», через ніби то підготовку якого провладна партія вирішила залишити на посаді Арсена Авакова, як єдиний фактор, який може утримати вибухонебезпечну ситуацію. Тоді з блогерки-депутатки знатно посміялися, втім, сьогодні, коли Петро Порошенко приходить на багатотисячні добре організовані мітинги проти дій влади, вже не так смішно.

Будь-які прояви публічної критики протягом всіх п’яти років каденції Петро Порошенко і його команда називали «шатуном», а всіх їх організаторів – «агентами кремля».  Сьогодні ситуація більш вибухонебезпечна, аніж була протягом останніх п’яти років. На будь-які масові акції у Петра Олексійовича завжди була одна відповідь – «не розхитуйте човна!». А чи не «розхитуванням човна» зараз займаєтеся ви? Відверта брехня та розквіт корупції під час війни стали вироком режиму Порошенка. Якщо в другому турі президентських виборів, з урахуванням адмінресурсу і роботи «прихвостнів» на місцях Петро Порошенко зумів набрати 25% голосів, то реальну оцінку його рейтингу українці дали на парламентських виборах. 8% – ось реальна підтримка режиму Порошенка в Україні. І сьогодні ми бачимо істинне обличчя цього режиму. Україна у дуже складній міжнародні ситуації, але замість того, щоб об’єднати зусилля для боротьби із зовнішнім ворогом, «Європейська Солідарність» Петра Порошенка починає ставити палки в колеса новій владі, яку підтримує 73% українців, і діє за принципом «чим гірше, тим краще».

За новими спущеними «зверху» «темниками» проплачені ЗМІ і боти починають насаджувати українцям думку про те, що Володимир Зеленський перейшов «червоні лінії». Та насправді «червоні лінії» переходить опозиція Петра Порошенка, загострюючи у воюючій країні і без того напружену ситуацію. Це дуже небезпечні ігри, які можуть закінчитися кровопролиттям. Хоча, хіба Петру Олексійовичу звикати до крові? Цвіт нації пролив кров на Майдані, принісши Порошенка до влади на руках, а він і його команда злили всі досягнення Революції Гідності, довели свою патологічну жадібність і неспроможність жити по-новому, а тепер, отримавши розгромну поразку на виборах, намагаються взяти реванш будь-якою ціною, навіть взявши на озброєння російську пропаганду та прикриваючись патріотичними почуттями націоналістів з гарячими головами.

«Партії миру» проти «Партій війни»: вибору в України немає

Петро Порошенко впродовж п’яти років своєї каденції називав себе «президентом миру», втім, саме сьогодні чітко стає видно, які політичні сили можна віднести до «партій миру», а які – до «партій війни». Останні виступають за війну до переможного кінця. Очевидним є той факт, що військового варіанту вирішення конфлікту на Донбасі бути не може, адже наступ призведе до багатотисячних жертв як серед українських воїнів, так і серед мирного населення, матиме наслідком багатомільярдні збитки та відкриє можливість для прямого вторгнення Росії під виглядом введення «миротворчих» військ.

Попереднього президента протягом п’яти років  влаштовував варіант окопної війни. Те, що майже щодня українські воїни гинули від обстрілів та куль снайперів жодним чином не хвилювало головнокомандувача. Але ось сьогодні, коли наступний президент України зробив перший крок до встановлення справжнього миру на Донбасі, гучніше за всіх про «зраду» почав кричати саме Петро Порошенко.

Альтернативи «Мінську» (а відтак і «формулі Штайнмаєра») дійсно немає. Йти в наступ, залишити все, як є, чи відмовитися від окупованих територій – це явно ще гірші варіанти розвитку подій, аніж «формула». Зрозуміло чому, можна не пояснювати. Проблема тільки у тому, що та «формула», на яку насправді погодилася Україна (припинення вогню, вивід окупаційних військ, відновлення контролю над кордоном і проведення демократичних виборів) не влаштовує Росію. Росія хоче провести вибори за своїми правилами, залишити і легалізувати бандформування та зберегти за сепаратистами контроль над україно-російським кордоном у зоні ООС. Відтак вже зараз можна констатувати, що сторони конфлікту ні про що не домовилися, адже у кожного своя «формула». Війна, швидше за все, збереже свій затяжний окопний характер. Разом з тим маніпуляції у ЗМІ підбурюють суспільство, стикають лобами українців між собою, розхитують ситуацію та можуть призвести до вкрай негативних наслідків для України.

Василь Онищук