Необхідний препарат коштував лише 40 гривень. У медзакладі виправдовуються,що жінка сама не звернулася до медперсоналу з проханням посприяти у придбанні препаратів,- пише Кордон.
Батько двох малолітніх дітей,36-річний Віктор Климюк,дванадцять місяців відслужив в зоні АТО. Повернувшись у вересні 2015-го року додому,в село Замлиння Любомльського району,у нього почалась “психологічна ломка”. З часом вперше проявилась і епілепсія.
Тієї ночі,на щастя,Тетяна Климюк прокинулась вчасно. Помітила,що чоловік вийшов і довго не повертається до кімнати.
“Коли знайшла його на підлозі,то дуже злякалася. Я раніше не бачила нападів епілепсії в нього. Його всього трусило. Шокована,ледве згадала номер,який потрібно набрати. “Швидка” з міста приїхала порівняно оперативно – через 20 хв. Медсестра оглянула його,виміряла пульс,надала необхідну першочергову медичну допомогу”,– пригадує дружина бійця.
Проблеми почалися вже в лікарні. Збираючись на ходу,в стресовому стані жінка забула гаманець. Потрібно було терміново зробити укол. Придбати все необхідне посеред ночі можна лише в аптеці лікарні.
“Аптекарка Галина навідріз відмовилась видавати будь-які ліки без готівки. Навіть,якщо вранці привезуть гроші родичі. Я показую посвідчення атовця,пояснюю,що я працюю на роботі,у мене гроші є! Просто поспіхом забула. Вранці принесу навіть подвійну суму. Але укол треба вже! Хвороба не чекатиме”,– додала Тетяна.
Черговий лікар,за словами жінки,поставився до неї по-людськи. Особисто пішов просити в аптеці під його відповідальність видати ліки. Навіть йому назустріч спочатку не пішли. І лише,коли Тетяна почала о 3-й ночі обдзвонювати всіх знайомих,родичів,волонтерів Любомля,аби попросити підвезти ті 40 гривень,фармацевт зрозуміла – “пахне смаленим”. Зрештою,таки видали прохане в борг.
Уранці,коли прийшли журналісти,в аптеці вже працювала інша зміна.
Володимир Дибель,генеральний директор ТМО Любомльського та Шацького районів,хоча й перебував як депутат на сесії облради,все ж прокоментував ситуацію.
“Насправді вийшло непорозуміння. Жінка просто-напросто не звернулася одразу до медперсоналу. У нас є перелік препаратів,які безоплатно передбачені наказом Міністерства охорони здоров’я при наданні першої медичної допомоги. Йому все це надали. Інше – має придбати кожен пацієнт самостійно.
Аптекар не могла просто так видати препарат. Якщо доставляють пацієнта без грошей,то лікар виписує медикаменти в аптеці на своє ім’я. Жінці одразу потрібно було попросити лікаря взяти медикаменти. Будь-який продавець на людське слово просто так не дасть продукт. Ми перевіримо,чи була некоректною поведінка працівнкиа аптеки стосовно дружини атовця. Наразі,пацієнтові нічого не загрожує,його перевели з неврології у реанімацію. Я візьму ситуацію під контроль”,– пообіцяв народний обранець.
Однак,депутат Любомльської районної ради Ірина Устимук запевняє,що коли вона знаходилась на стаціонарі в лікарні,то їй у потрібні моменти продавали препарати по запису й без поручення лікаря.
“Коли я,перебуваючи кілька днів у лікарні,не мала готівки на придбання ліків,то йшла “записуватися” самостійно. Мені видавали препарати не на суму 40 гривень,а в рази більшу”,– запевнила депутатка.
Волонтери вирішили провідати пацієнта та принести найнеобхідніше. Коментаря лікаря довелося чекати на сходовій клітці близько двох годин. Очевидно,на медичний персонал у цьому відділенні чимале навантаження. Попри все,Надія Станіславчук таки прийняла одного з відвідувачів на кілька хвилин.
“Зараз він на капельниці,у медикаментозному сні. Днів 5-6 він точно перебуватиме під нашим наглядом. Надалі йому необхідна буде реабілітація в рекреаційно-оздоровлювальному закладі”,– повідомила волонтерці Надія Максимівна.