Після обрання нового президента України і проведення дострокових виборів Верховної Ради, яка вже дуже скоро сформує новий Уряд, для останнього етапу здійснення повного перезавантаження системи лишиться провести місцеві вибори. «Волинська правда» робила прогноз щодо результатів виборів мажоритарних кандидатів у Волинській області, і він збувся на всі 100%, адже не було жодної інтриги, так як кандидатури були узгодженні заздалегідь. А ось чи буде інтрига у Луцьку на місцевих виборах – покаже час, тим не менше, явні фаворити перегонів вже відомі.

Варто розпочати з особливостей історії місцевого самоврядування у Луцьку. Першим мером за часів незалежної України у Луцьку був Анатолій Поха, який обіймав посаду міського голови лише 3 роки – з 1991 по 1994 рік. У 1994 році його змінив Антон Кривицький, який вже був біля керма міста за часів радянської України – з 1987 по 1991 рік, і ось у 94-му прийшов усерйоз і надовго. Антон Кривицький протримався на посаді довше, ніж всі його попередники і наступники – цілих три каденції, і лише у 2006 році, коли ще пил Помаранчевої революції не охолов, натхненні змінами лучани вирішили перезавантажити і владу міста, обравши міським головою Богдана Шибу. Власне, на цьому політику хотілось би акцентувати більше уваги.

ПЕРШИЙ «НЕ ТАКИЙ» МЕР

Богдан Шиба народився у 1962 році на Львівщині, у 1979 році закінчив архітектурний факультет Львівського сільськогосподарського інституту. У тому ж році почав свій трудовий шлях з посади звичайного слюсаря. У політику Богдан Шиба прийшов у 1993 році, коли очолив Турійську районну організацію Демократичної партії України. У 1994 році його обрали головою Турійської районної ради у Волинській області, а вже у наступному році – призначили головою Турійської райдержадміністрації. У 2003 році став заступником голови Волинського обласного осередку блоку Віктора Ющенка «Наша Україна». Після Помаранчевої революції у 2005 році отримав посаду першого заступника голови Волинської обласної державної адміністрації. І ось у 2006 обрався міським головою Луцька і увійшов у історію міста як справжній реформатор.

Богдан Шиба якісно відремонтував частину вулиці Набережної, яка і досі не «посипалася», та дорогу на Вишків. За час його каденції місто будувалося, кількість населення зростала, (тому що відчула стабільність), бюджет – теж. Богдан Шиба відрізнявся від попередників (та й, як потім показала практика – і наступників) своєю любов’ю до книги. А ще Богдан Шиба брав своєю простотою та відкритістю, його часто можна було бачити в громадському транспорті та й вечорами він спілкуватися з мешканцями різних районів міста. І хоч його важко віднести до сучасного поняття «нове обличчя у політиці», він намагається йти у ногу з часом, для чого тримає постійний контакт із молоддю – бере участь у різних заходах, або, як тепер модно казати, – «івентах», тож знає їхні запити і проблеми.

Втім, були у Богдана Шиби і слабкі сторони. Міський голова Луцька не знаходив спільної мови із власниками котельні на Карбишева, в той час як Луцьк ризикував не увійти у опалювальний сезон, а комунальне підприємство «Луцьктепло» обростало боргами.

«Історії» з найбільшою котельнею Луцька почалися ще з 2000-их років, відколи новий власник почав виставляти нічим не обґрунтовані тарифи за тепло, фактично, приватизувавши котельню, яка раніше належала заводу. Саме проти цього і виступив тоді Богдан Шиба. За його ініціативою у місті встановили лічильники гарячої води, аби лучани платили по факту отриманих послуг, але відшукати компромісу у тарифному питанні із тодішніми власниками найбільшої котельні Луцька меру не вдалося.

СПІЛЬНА КАНДИДАТУРА

Ні для кого не секрет, що визначальну роль у волинській політиці відіграють дві фінансово-промислові групи – «Континіум» та «Приват». І у той час, 9 років тому, між ними та міським головою Луцька виникло певне непорозуміння не тільки через найбільшу котельню міста.

Зацікавлені представники обох фінансово-промислових груп ходили з порадами до міського голови, на що він їм відповідав приблизно так: «Я – мев! А Ви хто?» (Богдан Шиба не твердо вимовляє букву  «р», і це йому надає додаткового шарму), втім, непоступливість мера змусила підшуковувати йому заміну. Тоді спільною узгодженою «Континіумом» і «Приватом» кандидатурою на посаду Луцького міського голови став Микола Романюк, який і виграв вибори у 2010 році. Якісно відремонтовані Шибою дороги тоді ніхто не «зацінив», зате всім подобалися дитячі ігрові майданчики… Після цього котельня на Карбишева змінила власника, відійшовши до ТОВ «Захід-ТЕГ», яку пов’язують із фінансово-промисловою групою «Континіум».

Микола Романюк влаштовував обидві сторони, втім, наскільки він влаштовував лучан – не беремось судити. Він не добув свою каденцію до кінця, раптово померши у 2017 році. Про небіжчиків прийнято згадувати добре, або не згадувати взагалі, тож зосередимо увагу на наступниках Миколи Романюка.

МОЖЛИВИЙ «МОЛОДІЖНИЙ ПРОРИВ» ПІД КРИЛОМ ВПЛИВОВИХ ПОКРОВИТЕЛІВ

Після смерті міського голови, секретаря міської ради Ігоря Поліщука на деякий час призначили виконувачем обов’язків міського голови. І хоч досить швидко цю функцію переклали на Григорія Пустовіта, який її виконує і досі, сьогодні молодого політика Ігоря Поліщука розглядають одним із основних кандидатів на посаду міського голови Луцька, кандидатуру якого висуває і підтримує група «Приват».

Ігор Поліщук – лучанин, і, як для політика, має досить юний вік – всього 31 рік. З відзнакою закінчив Київський національний університет внутрішніх справ за спеціальністю «Право». До потрапляння у політику, з 2012 року працював головним юристом Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом». З 2013 року – депутат Луцької міської ради, у 2015 році – переобрався депутатом від «УКРОПу» та очолив цю фракцію у міській раді, а у 2017 став радником міського голови.

Нагадаємо, раніше «Волинська правда» писала, що Ігор Палиця – один із потенційних кандидатів  на пост прем’єр-міністра України, а перший заступник міського голови Луцька Григорій Недопад претендує обійняти посаду голови Волинської обласної державної адміністрації. Якщо ці призначення і справді відбудуться – перед виборами Ігор Поліщук отримає досить серйозний «трамплін», який мало кого змусить сумніватися у його перемозі. Тим більше, враховуючи той факт, що останнім часом між «Континіумом» і «Приватом» «Мир, дружба, жвачка», – навряд йому виставлятимуть достойного конкурента, тому, що «континіумівці» сьогодні «напідтанцьовках» в українській політиці.

БЕЗ ІНТРИГИ, ЧИ ВСЕ Ж БУДЕ ТРЕТЯ СИЛА?

Окрім згаданих Богдана Шиби та Ігоря Поліщука, досить впливовим бізнесменом у місті є Андрій Покровський, який також має відповідні політичні амбіції і суттєво може сплутати карти на місцевих виборах. Нагадаємо, Андрій Покровський народився у 1975 у Луцьку, працював начальником юридичного відділу ТОВ «Консалтингова компанія «ЛІСЕТ». Придбав та реставрував кінотеатр «Промінь», збудував торгово-розважальний центр «Сіті-парк» та запам’ятався лучанам завдяки проєкту по очищенню річки Сапалаївки. У 2015 році обрався депутатом Луцької міської ради від Блоку Петра Порошенка «Солідарність».

Своє слово на виборах може сказати і група забудовників. Зокрема, потенційно серйозним кандидатом може виступити директор будівельної фірми «Інвестор» Андрій Розумовський. І в прямому сенсі його структура може стати серйозним інвестором для міста, адже майбутня Луцька територіальна об’єднана громада має колосальний будівельний потенціал. Коли землі між населеними пунктами перейдуть в управління громади і місто почне зростатися з навколишніми селами – настане пік будівництва. Між іншим, варто відзначити, що компанія Андрія Розумовського досить якісний і надійний гравець на ринку.

Ще одним потенційним кандидатом на посаду міського голови може стати лісівник Володимир Бондар. Нині він виконує повноваження голови Державного лісового агентства лісових ресурсів, тож фактично відбивається від усіх атак журналістів та активістів на лісову галузь. «Волинська правда» писала про те, як, зокрема, відбуваються спроби дискредитації Волинського обласного управління лісового господарства, коли окремими активістами і журналістами «розганяється» тема про масові незаконні рубки лісу, які в результаті подальших перевірок не знаходять жодних доказів. Нагадаємо, лісівники України заявляють, що окремими олігархічними групами через певні партії, громадські організації та засоби масової інформації ведеться системна дискредитаційна робота всієї лісової галузі України. Здійснюється це з метою ліквідації державних лісгоспів та передачі лісу у приватні руки. Цілком ймовірно, що команда нового президента не залишить на посаді головного лісівника Володимира Бондара. Втім, враховуючи, що він досить знана і шанована на Волині та у Луцьку людина, Володимир Бондар також може заявити про себе на майбутніх місцевих виборах.

Тож наразі виділяється п’ять політичних фігур, які мають всі шанси стати наступним міським головою Луцька. Можливо, ближче до дня виборів з’явиться ще 1-2 кандидати, у яких будуть реальні шанси позмагатися за перемогу, всі решта, на фоні вище згаданих політиків, виглядатимуть технічними кандидатами без навіть теоретичних шансів на успіх.

«Волинська правда» готує серію інтерв’ю із кандидатами на посаду міського голови Луцька, і в першу чергу ми поставимо прямі і не дуже зручні питання представнику групи «Приват» Ігорю Поліщуку. Відразу акцентуємо увагу, майбутні серії матеріалів – це не політична реклама. Ми не маємо на меті агітувати за того чи іншого кандидата, або ж навпаки полити когось із них брудом. Ми плануємо провести відверту розмову з кандидатами, результати якої, можливо, допоможуть нашим читачам розставити пріоритети і зробити правильний вибір, обираючи того, хто протягом наступних п’яти років буде вирішувати проблеми нашого міста.

 Василь Онищук