«Це просто космос»,- тільки й повторювали українські журналісти,оцінюючи умови для тренувань і просто занять спортом у невеличкому містечку за 40 кілометрів від Мілану – 4 штучні поля,декілька трав’яних,аквацентр,ресторанчик,які потопають в зелені,захищені від вітру і сонця високим природнім парканом із вічнозелених рослин. Таких самих слів заслуговувала й організація турніру,адже продумано прибуття,розселення,перевезення,харчування,проживання 32 делегацій. Відразу й не скажеш,чи відбувався в Україні дитячий футбольний турнір подібного рівня. Справжня тобі дитяча Ліга чемпіонів. Їдь,дитино з командами і тренером,вчись,набувайся досвіду,дивись,з ким у майбутньому,сподіваємося,зіграєш. Про це інформує прес-служба ФК «Волинь».
Торік на аналогічний турнір до Берліну їздила наша Волинь U-13 і українці не змогли вийти групи,хоч і виграли в Челсі. Так само команда Олександра Антонюка поїхала й на цьогорічну дитячу ЛЧ. Наші цього року потрапили в одну із двох гру смерті на турнірі. Рапід з Відня,Шальке-04 з Гельзенкірхена і невідомі,але грізні французи із Таверни. Всього груп було вісім і мусимо згадати про набір із вихованців академій Вест Хему,Атлетико Мадрид,Інтера з Мілану і швейцарського Лугано. Бритиши привезли дебелих темношкірих бігунків,які,втім хоч і вийшли з групи,але програли в плей-офф словенському Марибору.
Волиняни сусідству в групі не знітилися і ледь дочекалися церемонії відкриття,аби побігти на розминку. Сама ж церемонія вмістила привітання 32 команд під стилізований гімн дорослої Ліги чемпіонів,привітання арбітрів (вони також репрезентували декілька країн Європи),представлення талісману-маскоту «Футболу для дружби». Коротко,але урочисто,футболісти аж рвалися у бій… Не приїхали до Мілану тільки в’єтнамці – їм не дали віз…
Перші хвилини гри із австрійцями були дуже нервовими. Захист нервував і обрізався,тому працювати з всіх мусив Валік Рижук – наш кіпер крутився як білка в колесі. Чотири сейви за матч,причому у моментах,коли українська делегація вже аж очі закривала і руки до неба за допомогою простягала… Коли Рапід зрозумів,що просто так нашим не забити,включився і наш напад,відтіснивши гру у центр поля. Так і закінчили перший матч – 0:0,хоч і відчувалося,що саме ці команди можуть вийти в майбутньому з групи.
Шальке наші хлопці «не помітили». Зібралися,вийшли і винесли,як то кажуть. І на техніці,і на потужності. Антон Гаврилюк протиснув захист і вдарив з носка повз воротаря,Борщевич прострілив з кутового на Сизика і той в дотик забив у дальній кут,а справу завершив гол після комбінації Сизика і Потапчука. Влад віддав на хід,Ілля – забив – 3:0. На довершення ще й Дорошенко міг догромити Шальке,але влучив у стійку.
В третьому матчі нашим треба було перемогти більш ніж у три голи французів,для яких гра ніби й нічого не вирішувала,але Таверни чіплявся за кожний матч. Волинь U-14 виграла 3:0 і під час матчу пів-турніру збіглося дивитися на гру Влада Сизика,який оформив хет-трик,забиваючи на будь-який смак.
Аби визначити,хто в групі G кваліфікується з якого місця у плей-офф,Волині і Рапіду довелося пробивати пенальті – усі показники в цих команд виявилися абсолютно однаковими! І хоч італійське травневе сонце не таке палюче,в обідню пору боротися треба було вже і з суперником,і зі спекою. Пенальті наші не тренували умисно перед турніром,але показали,що забивати можуть. Серія дотягнулася до семи ударів,але Рапід таки проскочив першим – 7:6 на їхню користь.
В 1/8 фіналу Волинь натрапила на пітерський Зеніт… Ну,ви розумієте…
Нічого зайвого нашим говорити не треба було. Чимось матч нагадав печально знамениту гру СРСР-Бельгія 30 років в Мексиці. Возили волиняки Зеніт,возили,але програли,хоч до арбітражу жодних претензій. Українці першими забили – Сизик скористався помилкою воротаря після пресингу Гаврилюка і забив в порожні – 1:0. І хоч домінувала Волинь (стійка і два удар,які погладили поперечку),але й забила двічі практично сама собі. Перший гол – автогол,другий – за хвилину до кінця матчу. Обрізалися в атаці і пропустили вихід 3 на 1. 1:2 і Волинь не пройшла далі. Прикрість,вже недитячі переживання і уроки на майбутнє.
Ну й зачарував міланський турнір наш Влад Сизик – 5 голів плюс асист. Капітан по-справжньому вів свою команду. Повага йому і дяка від тренерів та журналістів.
Третій тайм настав для більшості команд вже сьогодні. Завтра у фіналі зіграють угорці та словенці з Марібору. Після турніру наша команда вже повністю розслабиться і насолодиться Міланом. Завтра у волинян спільний із рештою команд виїзд у місто на дитячий Форум Футбол для дружби,вибиратимуть футбольний клуб,який гідний спеціальної премії за дотримання цінностей програми Футбол для дружби (дружба,рівність,здоров’я,мир,перемога,традиції і честь),а також висаджуватимуть дерева в найбільшому парку Мілана (наші саджатимуть вербу,калину і дуб) і,звісно,перегляд матчу Реалу та Атлетико на Сан-Сіро,чи то пак,Джузеппе Меаца.
Коментарі наших тренерів та юних футболістів чекайте на сайті згодом,як у репортажу із завтрашнього дня в Мілані.