Демократія – це право вибору. Кожен громадянин України може обирати найбільш достойних, на його думку, представників у парламенті. Демократія – це коли всі рівні. Втім, особливості української демократії, це коли всі рівні, але деякі – трохи рівніші. Не виняток із загальних правил і Волинь, де місцеві олігархи на закритій вечірці у одному із розважальних закладів розставляли фігури на політичній шахівниці волинського краю. За нашою інсайдерською інформацією, досягнуті домовленості великою мірою визначають стартові позиції кандидатів у депутати і суттєво вплинуть на хід виборчої кампанії.

Відразу хочу зазначити, цей матеріал не проплачений жодною політичною партією чи кандидатом і не має на меті спонукати читача віддати свій голос за того чи іншого кандидата. Це лише аналіз того, що відбувається на Волині, суб’єктивний прогноз результатів виборів і того, на що може розраховувати кожен із волинських округів, якщо домовленості двох структур будуть дотримані.

Не важко здогадатися, що мова йде про представників найкрупніших фінансово-промислових груп Волині – Ігоря Палиці (група «Приват») та Степана Івахіва (група «Континіум»). Ні для кого не секрет, що саме ці дві групи визначають основні тенденції суспільно-політичного життя Волині.

РИСКА ПІД ВИБОРАМИ ПРЕЗИДЕНТА

Безумовно, зміна президента України схилила шальки терезів у бік Ігоря Палиці на Волині, який не тільки друг і партнер головного «вболівальника» «ЗеКоманди» олігарха Ігоря Коломойського, а й ніби-то у хороших стосунках з новим президентом Володимиром Зеленським. Перемога Зеленського вибила козир з рук «континіумівських» на Волині – втрата контролю над облдержадміністрацією. Ставленик Степана Івахіва – Олександр Савченко з ганьбою залишив пост губернатора, вибачившись за оголошення війни «УКРОП-у» перед Ігорем Палицею. За нашими даними, зовсім не по-генеральські виглядав колишній очільник області, випрошуючи у голови обласної ради вибачення, засипаючи компліментами, мало в коханні не освідчуючись.

Я впевнений, що при великому бажанні, за особисту образу, Ігор Палиця міг би ініціювати проведення серйозної перевірки діяльності Олександра Савченка у Волинській ОДА, і обов’язково щось та й знайшлося б для притягнення до відповідальності. Оголошуючи війну політичним опонентам, губернатор нагадував Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана, який, вступаючи на пост, кричав з трибуни: «Я вам покажу, як управляти країною!» А зараз каже, що йому заважали працювати люди Петра Порошенка. Благо, є на кого «перевести стрілки» за власні «косяки». Щоб прикрити власну… спину, Олександр Савченко теж буде виправдовуватись вказівками «згори» і розказувати, що Ігоря Палицю поважав ще з дитинства.

Ігор Палиця, добра душа, відпустив генерала з миром. Кажуть, Ігор Петрович все ж прийняв щирі вибачення Савченка і наказав йому забиратися геть з Волині. Тож сторінку генерала Олександра Савченка в історії Волині назавжди перегорнули на тій політичній вечірці, підвівши остаточну риску під минулим і перейшовши до проблем і викликів недалекого майбутнього, що вже не за горами.

ОКРУГ №19: КАНДИДАТІВ БАГАТО, А ГУЗЬ ОДИН

У результаті закритої вечірки «сильні» Волині досягли домовленостей по всіх п’яти округах. До прикладу, округ №19 (Володимир-Волинський, Іваничівськи, Любомльський райони, міста Володимир-Волинський та Нововолинськ) – округ Ігоря Гузя.

Складається враження, що цей молодий політик влаштовує абсолютно всіх: й Степана Івахіва, який вже забув, що прислужував Петру Порошенку і думає, як би «розрулити» так, щоб вписатися у нові політичні розклади на Волині, й Ігоря Палицю, з яким традиційно підкорюють водойми Волині, і найголовніше – виборців округу. Адже, кажуть, Ігор Гузь зробив для рідного краю немало і на досягнутому спинятися не збирається.

Молодий політик за свою каденцію не втратив совість і зберіг незаплямованим чесне ім’я депутата. Ця людина справді на своєму місці і редакція «Волинської правди» висловлює свої сподівання, що Ігор Гузь на ньому залишиться і на наступні п’ять років. Адже за такого депутата Волині не соромно. Ймовірно, такі ж сподівання і у ключових фігур волинської політики, адже, проаналізувавши список мажоритарників округу, ми не знайшли жодного сильного конкурента Ігорю Гузю. Подейкують, вирішили не переходити молодому політику дорогу на шляху до другої депутатської каденції у Верховній Раді.

ОКРУГ №20: ДЕПУТАТ ПІД ПРИКРИТТЯМ, СТАВКА НА ДОСВІД І ПРИХОВАНІ ФАВОРИТИ

Округ №20 (Горохівський, Локачівський, Луцький, Рожищенський і Турійськй райони) другу каденцію поспіль представляє бізнесмен Сергій Мартиняк. Цей горе-обранець за десять років не проявив себе ніяк, ні у парламенті, ні на рідному окрузі. Ні для кого не секрет, що Мартиняку від всього цього депутатства треба одне – «ксіва», яка гарантує йому недоторканість. І вже прикриваючись мандатом, можна «рішати» власні бізнесові питання.

Ну, може я трохи згущу фарби, може не тільки «ксіва» треба Мартиняку від депутатства, адже це ще й прямий вихід на перших осіб держави – кажуть, дуже корисна штука для бізнесу. Політична позиція пана Сергія проста і зрозуміла кожному – завжди провладний. Він чудово знаходив мову і з командою Віктора Януковича з 2012 по 2014 роки, і з людьми Петра Порошенка, з 2014 аж до сьогодні. Але щось мені підказує, щойно скасують депутатську недоторканість – «великому державному діячу» Сергію Мартиняку щось ну зовсім не захочеться тяжко працювати у парламенті. Він би і з Володимиром Зеленським радий був би знайти спільну мову, аби тільки не заважали заробляти. Чесним, і не дуже, способом.

На цей раз на окрузі є такі фігури, що у перемозі чинного депутата доводиться сумніватися. Наприклад, Андрій Козюра, висунутий «Батьківщиною». Як для політика – ще досить молодий хлопець, має всього 40 років, втім, часом веде себе так, ніби досягнув вершини політичної кар’єри.

Втім, навіть підтримка такої потужної на Волині політичної структури як «Батьківщина» не може гарантувати задиркуватому молодому політику перемоги на дуже непростому окрузі. Він зарано оточив себе ворогами, починати серйозну політичну кар’єру з такого кроку – не дуже мудро. Пану Андрію взяти б приклад і Ігорів – Гузя та Палиці, які навчилися бути максимально толерантними до політичних опонентів, а їхні результати і динаміка говорять самі за себе.

Навряд на перемогу може розраховувати Іван Мирка, який лишився у складі оновленої політичної сили Петра Порошенка – ПЄС. Візит президента Порошенка і візит кандидата Порошенка у Луцьк – різні речі, і ми вже не бачимо тисяч звезених з усієї Волині бюджетників. Партія Петра Олексійовича ризикує не пройти до Ради взагалі, мажоритарний кандидат на цьому окрузі, на фоні інших, теж виглядає ну зовсім блідо. Чого не скажеш про В’ячеслава Рубльова. Молодий, але досвідчений політик, відійшов від «укропівської» команди Ігоря Палиці і пішов своїм шляхом – напряму в «ЗеКоманду». І серед усіх «Зе»-кандидатів Волині справляє враження найбільш сильного, виставленого не заради участі, а саме заради перемоги.

На цьому окрузі я б не став недооцінювати шанси об’єднаних націоналістичних сил, які кандидатом від себе висунули Юрія Цейко. На мою думку, при правильній організації виборчої кампанії, цей політик міг би показати фавориту де раки зимують. Адже округ – дуже патріотичний. Якщо вище керівництво «Свободи» активно побореться за округ №20, підтримає Юрія, то він може видати такий результат, якого ніхто не очікує.

Варто також нагадати, що компанію чоловікам на окрузі №20 розділяє єдина жінка – Княгининівський сільський голова Олена Твердохліб. Якщо вона зробить ставку на гендер і підбере голоси жіночого електорату – може вийти цікавий сюрприз для чоловіків. Олену Твердохліб та Юрія Цейко я б назвав прихованими фаворитами на цьому окрузі. Втім, безумовно, явним фаворитом наразі виглядає В’ячеслав Рубльов.

ОКРУГ №21: ОСТАННІЙ ПОХІД ІМПЕРАТОРА

На окрузі №21 (Ковельський, Ратнівський, Старовижівський і Шацький райони) повністю домінує єдина політична фігура – Степан Івахів. Це фактично «власник» округу, «імператор», який перепризначить себе сам. Щось мені підказує, що як і у випадку з Мартиняком, це буде останній похід місцевого олігарха у Верховну Раду.

Цілком ймовірно, що домовленості між Степаном Іаваховим та Ігорем Палицею все ж діють. Адже випустили на поле округу №21 проти олігарха і політика з досвідом не найсильніших гравців, ніби навмисне вирішили виступити «резервним складом». Від «Слуги народу» йти конкурувати з цілою фінансово-промисловою імперією «Континіум» відправили… тридцятирічного військового Збройних Сил України Андрія Лева. «Батьківщина» робить ставку на адвоката Богдана Сінчука. Націоналісти вірять у перемогу чиновника Юрія Поліщука. І ніби надіється на прохід до Ради у «бандерівському» краї кандидат від Опозиційної платформи «За життя» Василь Горішний. Молодому новоявленому політику всього 36 років, і починає він на Волині з такою командою, що, як мінімум, дивитися будуть скоса.

В упор не бачу на окрузі №21 жодного потенційно небезпечного опонента для Степана Івахіва. Здається, він свої вибори виграв ще до їх початку. Хоча, розклад сил на цьому окрузі виборами назвати важко.

ОКРУГ №22: ХТО У ЛУЦЬКУ РИЗИКНУВ СТАВИТИ ПАЛИЦІ У КОЛЕСА ІГОРЮ ПАЛИЦІ

Після створення «УКРОПу» і обрання Ігоря Палиці головою Волинської обласної ради, почали проявлятися сильні сторони характеру цього політика. Палиця заявив про себе, як про політика нової формації, і для цього у нього було все: зв’язки з важливими людьми в Україні, солідні фінансові ресурси, власний медіамайданчик на Волині і сильна депутатська група в обласній раді. До честі Ігоря Палиці – він зайняв проукраїнську позицію, яку відстоює по цей день. І не на словах, а на ділі дбав про Волинь. Лобіюючи інтереси волинської громади, голова Волиньради неодноразово проявляв рішучість.

Найбільш поворотним моментом в історії політичної кар’єри Ігора Палиці, певно став день призначення на посаду Олександра Савченка. Тоді в кабінеті голови Волинської ОДА відбулася відверта розмова між тодішнім президентом і головою Волиньради. Петро Порошенко запропонував Ігорю Палиці одну умову (між іншим, про це Ігор Петрович відкрито розповідає журналістам): працювати на президентських виборах на нього. За це тодішній гарант обіцяв дозволити Ігорю Палиці видобувати бурштин та займатися іншим бізнесом. Палиця розповідав, що грубо тоді відповів Петру, втім, свідки кабінетної розмови кажуть: «грубо» – то ще м’яко сказано. Гарант був посланий волинським політиком на три веселі літери.

Ігор Палиця сказав Порошенку, що зробить все від нього залежне, щоб звільнити Україну від такого «барижного» і «паталогічно жадібного» президента. І дотримався обіцянки. Щоправда, для цього йому довелося провести рік за кордоном. Можливо, в іншому випадку ми б побачили, як Ігор Палиця вміє втікати по дахах від прикормлених режимом силовиків, як інший «друг» Порошенка – Михайло Саакашвілі. Втім, на відміну від темпераментного грузина, волинянин Ігор Палиця не став лізти на рожен і вирішив відступити, щоб накопичити сили для удару. Як бачимо з розкладів по Волинській області та й загалом по Україні, тактика Ігоря Петровича спрацювала і нині йому нема конкурентів на окрузі №22.

Інший лучанин Ігор, той, що Лапін, зарано здався і навіть не висунув своєї кандидатури. Але істотну конкуренцію безумовно сильному Ігору Палиці міг скласти молодий, але дуже толковий і перспективний політик Тарас Шкітер. Тарас мав балотуватися від «Голосу», партії, яка стрімко набирає рейтинги. Молодий чоловік відомий у Луцьку вже давно, грамотний, ерудований, фотогенічний, вміє красиво говорити, не заплямований у «старій» політиці та має дуже впливового друга у Луцьку.

Те, що ЗМІ, підконтрольні Палиці, «збили» юного політика на злеті історією з «Українським вибором» – може стати навпаки плюсом для Тараса. Нагадаємо, Тарас Шкітер ніколи не був членом організації Віктора Медведчука, втім, його участь у їхньому круглому столі в якості експерта зіграла проти недосвідченого політика злий жарт у найбільш відповідальний момент кар’єри.

Так, Тараса Шкітера вибили з перспективної команди «Голосу», але він не здався і таки балотується самотужки. Потужна інформаційна атака з боку Ігоря Палиці свідчить про одне – він побачив у юному політику реального конкурента. До речі, інших конкурентів Палиці особисто я на окрузі не бачу. Чомусь ніхто не поливає брудом також молодого, активного і вже досить відомого Павла Данильчука. Вочевидь тому, що фаворит перегонів не вважає його достойним опонентом. А ось Тарас Шкітер, наймолодший з усіх кандидатів Волині, 28-річний лучанин, який змусив нервувати самого Ігоря Палицю – це, звісно, круто.

Не згадують у волинських медіа навіть про політичного самогубця Руслана Бабаханова. Чому самогубця? Тому, що балотуватися від Опозиційної платформи «За життя» на Волині – це як почепити на себе георгіївську стрічку у таборі українських націоналістів, тобто відразу ідентифікувати себе як чужого. Тому, серед одинадцяти кандидатів на окрузі розцінювати когось, окрім Ігоря Палиці, як потенційного претендента на мандат, не доводиться. Ігор Петрович забезпечив собі перемогу у Луцьку.

ОКРУГ №23: ЛІСІВНИКИ ПРОПУСКАЮТЬ ХІД, АБО БІЛОСНІЖКА І СІМ ГНОМІВ

Маневицький, Камінь-Каширський, Ківерцівський райони – волинське Полісся. Значна частина жителів краю задіяна в лісовій галузі, тому логічно, що округ належить лісівникам. По цьому округу з успіхом міг би балотуватися Володимир Бондар чи Олександр Кватирко, який яскраво себе проявив в Управлінні лісового господарства.

Молодий лісівник міг би бути досить непоганим губернатором Волинського краю. Втім, вочевидь організатори політичної вечірки так не вважають, прізвища Кватирка наразі немає на порядку денному політичного життя Волині. Дуже шкода, що толкового господарника, який взявся розвивати таку складну галузь, як лісова, поки лишили на «лаві запасних».

Округ №23 вирішили віддати розумній, досвідченій, комунікабельній і достатньо відомій у медійному просторі особистості, жінці, чинному депутату – Ірині Констанкевич, людині з команди Ігоря Палиці. Вона на цілу голову вища семи інших кандидатів-чоловіків у окрузі. Тому в мене «лісовий» округ викликав асоціацію з казкою про Білосніжку і сім гномів.

«Слуга народу» виставив не найсильнішого, на мою думку, кандидата. Не в образу молодому і без сумніву енергійному та мотивованому політику Максиму Приймачуку, йому буде важко тягатися на окрузі з досвідченою і такою, що зачаровує своєю впевненістю та відкритістю до людей, Іриною Констанкевич.

Теоретично, міг би хоч якусь конкуренцію Ірині Мирославівні скласти не менш відомий на Волині політик, «свободівець» Олександр Пирожик. Але при всій повазі до націоналістів та особисто Олексндра Веніаміновича, супроти такої жінки у нього немає шансів. Більше ніж переконаний, що пані Ірина отримає впевнену перемогу на своєму окрузі, на мій погляд, без жодної інтриги.

***
Поки що всі домовленості, досягнуті на закритій вечірці волинської політичної еліти, тримаються. Аналіз кандидатів на округах дійсно дає підстави вважати, що Волинь поділили ті команди, які справді мають політичну вагу в області. Втім, чи на довго вистачить терпіння грати по-правилах? В когось першого протягом місяця таки здадуть нерви і цей білий вальс рано чи пізно перетвориться у бої без правил.

Василь Онищук