В левовій частині шкіл Волині вже прозвучав останній дзвоник. Дітвора з гарним настроєм пішла на літні канікули, випускники – складають іспити та ЗНО. Одні чекають продовження навчального року, інші – будують плани на вступ до вишів. Однак є й такі волинські діти для яких цих три літні місяці будуть періодом сподівань. Маємо на увазі дітвору, яка втомилася навчатися у критичних умовах та з нетерпінням очікує на відкриття нових шкіл.

Перелік сіл, де з нетерпінням чекають на нові школи громадськість Волині знає добре, адже і журналісти з активістами, і батьки з дітьми неодноразово добивалися відкриття нових навчальних закладів, залучаючи до цього всі можливі засоби. В цьому матеріалі хочеться згадати про школу, яка готова на 95% і їй всього якоїсь дещиці не вистачає для того, аби з першого вересня в ній навчалися діти. Вона розташована в селі Любохини, що на Старовижівщині. І все було б добре, якби не одне, вічне для України «але»: «фінанси знову співають романси». Знову для того, аби здійснилася заповітна мрія маленьких волинян не вистачає грошей. Але про все по порядку…

З чого все починалося

Школа у Любохинах почала будуватися ще у вересні в 2011-го року. Тоді профільний департамент ОДА заключив угоду з одним із найкращих забудовників Волині – ТзОВ «Житлобуд-2». Підприємство очолює Заслужений будівельник України та авторитетна в області людина Леонід Стефанович, а його підлеглі користуються хорошою репутацією на ринку будівельних послуг, тож у фахівців побоювань щодо якості роботи не виникало. Здавалось би із вчасною здачею об’єкта теж не виникне жодних проблем, але не так сталося як гадалося. За нехорошою традицією українських реалії «заштопорила» будівництво фінансова ситуація.

Початкова сума договору становила  31.5 мільйонів гривень.  В стартові місяці державою відразу було виділено 5 мільйонів гривень, які будівельники відразу ж і освоїли. Згодом наступило затишшя, яке протривало…5 років! І лише у вересні 2016-го року було підписано новий договір на суму у 51.5 мільйони гривень. Щоправда, і тут не пішло все гладко, адже з тієї суми було виділено і освоєно лише половину – 25 мільйонів 800 тисяч гривень.

Зрештою,  ціни 2011-го року, які були закладені проектантами стали вже не актуальні. Останній договір, який діє на сьогоднішній день був підписаний в листопаді 2018-го року. Його сума –  53 мільйони гривень. З них освоєно 24.5 мільйони гривень. Кожного разу протягом цих «траншів» виділялася лише частина необхідних коштів та й та надходила лише в кінці року, але досвідчені будівельники не просто не зупинили роботи. Вони, фактично, добудували об’єкт. При цьому «Житлобуд-2» зумів вкотре продемонструвати свою добропорядність, уникнувши заборгованості перед працівниками.

Що є і чого не вистачає

Для того, аби з’ясувати найактуальніші новини щодо будівництва школи зустрічаємось з виконробом ТзОВ «Житлобуд-2» Миколою Корольчуком. Чоловік привітно зустрічає кореспондента «Волинської правди» та розповідає про ситуацію на будівництві, яким він керує. Так, за словами будівельника школа вже готова на 95%, а для того, аби завершити роботи потрібно 29 мільйонів гривень.  «Незважаючи на те, що півроку пройшло, грошей не виділяють. Наші люди там працюють. В залежності від видів роботі там  працює постійно 20-30 чоловік. Наразі завершуються роботи пов’язані із благоустроєм, облаштуванням бруківки, посів газонів. Змонтовані також спортивні майданчики, футбольне поле, гімнастичне містечко», – розповідає виконроб.

Новобудова складається з трьох поверхів, має актовий та спортивний зали, дворову котельню на твердому паливі, облаштовані класи. Загальна площа будівництва 3.5 гектари. Розрахований освітній заклад на 198 учнів. За словами Миколи Корольчука, зі старту будівництва вже освоєно 55.6 мільйони гривень , а для завершення потрібно ще 29 мільйонів. «Ці гроші потрібно вже», – резюмує чоловік, а згодом пояснює: якщо ситуація затягнеться до першого січня, то потрібно буде витрачати гроші на опалення протягом зимових місяців.

Щодо старої школи, то вона чимось нагадує добротну раритетну сільську хату, але ніяк не сучасний навчальний заклад. Будівлі де зараз навчаються діти близько 86 років. Вчителі та персонал школи роблять все можливе, аби покращити умови для навчання, але це, скоріше, щось з розряду фантастики. Тим більше, коли під боком красується, фактично, завершена новобудова, спасіння того, що вже не можна врятувати виглядає геть даремною справою.

Довіра, повага та робочі місця

Виконроб розповідає, що на початку будівництва у 2011-му році місцеві жителі ставилися до будівельників з недовірою, однак з часом все змінилося. «Люди не знали як до нас ставитися, переживали чи йти на роботу. Однак зараз в нас в різні моменти працює від 10 до 15 місцевих жителів», – розповідає Микола Корольчук. Будівельник запевняє, що всі ці працівники офіційно прийняті на роботу.

«Зараз в людей є до нас довіра. По селі пішов слух, що є робота, вона оплачується. Працівники задоволені, їм не треба нікуди їхати, на жодні заробітки. Зрештою, вони працюють біля сімей, мають час відпочити», – задоволено розповідає виконроб. За словами Миколи Корольчука, наразі в Любохинах є працівники з Луцька, які живуть в людей по хатах. Це, звісно, теж є доказом довіри до будівельників, адже ніхто не наважиться впустити до будинку на ночівлю людину, якій не довіряє.

Будівельники «Житлобуду-2» віддячують місцевим жителям не лише сумлінним будівництвом школи. Виконроб розповідає про ситуацію, коли його працівники врятували людей від лиха. В селі загорівся будинок. Це побачили майстри з викладання бруківки, які не гаючи часу потушили полум’я.

Тим не менш, виконроб розповідає про те, що не завжди є консенсус з місцевим сільським головою. Будівельник навів приклад: проектанти запланували свердловину на території школи, однак і тут виник нюанс. Ділянку на воду запроектували на землі приватної особи. Зрештою, власник ділянки погодився надати її школі, якщо сільський голова виділить землю в іншому місці.  Однак, за словами будівельників,  поки питання з очільником сільради не вирішено.

Незважаючи на те, що на сьогоднішній момент школа, фактично, не фінансується  немає жодного дня затримки зарплати – рапортують будівельники. «Людям потрібно годувати сім’ї, тому з нашої сторони як генпідрядника заборгованості немає. Якби ми не платили зарплату, люди б не працювали», – підсумовує Микола Корольчук.

Реалії, висновки та очікування

Протягом 8 років будівельники, поставлені в умови очікування «траншів» від держави, добросовісно виконують свою роботу. Леонід Стефанович та його працівники пам’ятаючи про власну хорошу репутацію та бачачи величезну потребу жителів Любохин у школі, роблять все, аби навчальний заклад запрацював якомога скоріше. Залишилося небагато – виконати малярські роботи, доставити шкільне обладнання та завершити ще декілька видів робіт і діти отримають у подарунок новеньку сучасну школу. Однак якщо гроші не виділять вже, то новий навчальний рік діти розпочнуть ще у старих умовах, а держава буде змушена оплачувати опалювальний сезон пустуючій новій школі.

Тим не менш, будівельники «Житлобуду-2», які вже і так «пропрацювали наперед», змушені очікувати чергового надходження коштів, аби завершити роботи. З подвійним бажанням чекають на це і діти. Щоб зрозуміти наскільки любохинським дітлахам потрібна ця школа варто просто поїхати в село і побачити як на місці будівництва вже бігає чимало школярів. Вони не втомлюються питати будівельників, коли їх вже впустять у новий навчальний заклад і не розуміють, що це залежить від людей у владних кабінетах.

Поліське село живе спільною метою. Частина дорослих допомагає із будівельними роботами, отримуючи за це хорошу зарплатню, ще частина – оббиває пороги із проханням виділити кошти. Чим можуть допомагають вчителі та школярі.  Дітям так не терпиться в новобудову, що цьогорічне свято останнього дзвінка вони вже святкували біля нової школи. Шкода, що не провели там останній урок.

Жителі обласного центру Волині знають хороший приклад роботи «Житлобуду-2» –  новозбудовану в Луцьку школу № 27. Є чимало інших яскравих прикладів,  тож сумнівів у компетенції та професійності будівельників бути не може. Саме тому люди розуміють це і ходять у владні кабінети та через ЗМІ звертають увагу на свою проблему.

У час поки всі думають про політику, готуються до виборчих кампаній, діти з маленького поліського села хочуть, щоб їх не дразнили новенькою школою, яка вже, фактично готова, а просто дали можливість у ній навчатися. Їм не потрібні передвиборчі обіцянки, розповіді про реформу освіти і якісь міфічні покращення – вони хочуть побачити реальну справу.  Вона дуже проста: нехай представники влади нарешті дофінансують будівництво і дозволять дітворі почути перший дзвоник у новій школі.

Фото надані забудовником та підібрані з мережі інтернет