Звісно,цьогоріч українці мали чи не найбільшу за кілька останніх років надію та довіру до представниці нашої країни у європейському конкурсі. Ми щиро вірили у перемогу Джамали і мабуть таки наша єдність матеріалізувала усі наші спільні думки. Символічним виявився пісенний «двобій» між Україною та РФ,коли оголосили двох претендентів на першість. Власне тоді,дивлячись на екран телевізора та не стримуючи хвилювання,можна було або посивіти або довести до зупинки власне серце. І буквально за мить,кілька континентів,у яких транслюють конкурс,дізнаються ім’я переможниці – це Джамала.
 
Насправді тоді,мабуть не тільки мене,а й мільйонів українців,охопив шок… Це були різні абсолютно почуття,які раптом об’єдналися: 1. Радісний шок від того,що наша співачка зайняла навіть не лідерські позиції,а саме перше місце; 2. Ми перемогли РФ; 3. Гордість за наш народ та наших митців,котрі гідно себе представляють на міжнародній арені; 4. Наступного року Євробачення в Україні – за що ми його будемо робити і «ще тільки цього не вистачало Гройсману»))
 
Але коли хвиля подібних думок та емоцій нарешті відступила,єдиним стало відчуття гордості.
 
Не обійшлося,звичайно,без докорів,що лунали від східної сусідки – РФ. Таке враження,що там тільки й чекали нагоди або принизити Україну через її поразку на конкурсі,або принизити Україну через її перемогу (власне як і сталося). Слухаючи коментарі та аргументи росіян,диву дивуєшся,бо дійшли вони до того,що буцімто не змогли перемогти на конкурсі через всесвітню змову проти них… Якщо у них вистачає часу та розуму на подібні думки,то нехай,а от у нас тепер зовсім інша «запара»: нам ще до гідної зустрічі європейців у 2017-му треба готуватися.
 
Попри те,що деякі «русские» радили нам відмовитися від проведення конкурсу через «складні часи»,я вважаю,ми гідно маємо відповісти їм феєричним шоу.
 
Передусім,хочу зазначити,що українці нині переживають дійсно скрутні часи. Ми живемо у важкий період війни і щодня переймаємося долею наших земляків,котрі на разі перебувають на східному рубежі нашої країни і за тих,хто звідти повернувся і намагається жити мирним життям. Ми не маємо права жити так,наче нічого не відбувається,у час,коли багатостраждальна українська земля переживає колосальну біду. Я цілком підтримую тих земляків,які кажуть,що не варто проводити ніяких розважальних,веселих заходів допоки наші брати ціною власного життя оберігають наш спокій та мир. Ми повинні всеєдино пережити скруту,а після повернення бійців із перемогою вже розважатися і святкувати.
 
Але водночас,я вважаю,ми маємо право боротися за волю,незалежність і нашу гідність усілякими шляхами і не тільки це виявляється у зброї,а й у культурі,мистецтві,наших діях та думках,які все ж таки повинні носити характер не псевдопатріотичний,а воістино на благо Батьківщини. Пригадайте лишень тих безстрашних артистів,котрі самовільно прямували на лінію фронту,аби піснею чи танцем підтримати військових. Вони не тримали у руках зброю і не повзали окопами,у них було інше завдання – передати частинку миру та домашнього тепла,передати підтримку матерів і дітей,передати віру і натхнення до наших захисників. І їх ми не звинувачуємо у тому,що вони живуть надто мирним життям,співають пісні,коли біда нависла над державою. У них було інше призначення – боротися за державу культурою,словом,піснею. Показувати,що попри усі негаразди,ми гідно тримаємося і з піснею йдемо у бій. От власне й «Євробачення-2017» для мене особисто,після феєричної перемоги кримської-татарки,українки Джамали,є показником творчого розмаю,котрий голосить на увесь світ про самобутність і волю нашого народу.
 
Нині в Україні вирішується доля проведення Євробачення у 2017-му. Київ,звісно,висуває свою кандидатуру на проведення конкурсу,Львів пишається своїм містом і пропонують там провести зустріч європейців. До числа охочих прийняти Європу в себе увійшли ще Одеса,Дніпро та Херсон.
 
Вітчизняні ЗМІ активно взялися обговорювати перспективу кожного із запропонованих міст. Передусім пригадали про інфраструктуру. Тож,на думку журналістів,зокрема видання «DW»,аеропорти є в усіх перерахованих містах,але в Херсоні та Дніпрі вони застаріли. Найкращим називають аеропорти Львова та Києва,які відремонтували до чемпіонату Європи з футболу в 2012 році.
 
Комфортно розмістити гостей пісенного конкурсу зможуть також не всі міста,впевнений президент асоціації готелів і рестораторів України Дмитро Заруба. Згідно з його даними,найбільше готелів,що зможуть прийняти учасників та фанатів конкурсу,у Києві,Львові та Одесі,- пишуть у «DW».
 
Головним критерієм,звісно,є місце проведення всесвітньо відомого пісенного конкурсу й серед найважливіших вимог є велика і безпечна сцена,хороший звук та дах. От щодо даху,то під цей критерій важко підібрати необхідне місце проведення конкурсу,оскільки накриття мають тільки стадіони. Але якщо не «вигадувати велосипед»,то можна було б зупинитися на варіанті Києва,адже там є Палац спорту,який уже приймав гостей з Європи у 2005-му році. Однак,як пишуть у ЗМІ,приміщення доволі застаріле і не відповідає сучасним нормам.
 
Окрім цього,у Палаці спорту в Києві на кінець квітня 2017 року запланований чемпіонат з хокею,а за умовами Європейської мовної спілки місце проведення не може бути зайнятим іншими заходами протягом шести тижнів до початку пісенного конкурсу. «Євробачення» зазвичай відбувається на початку чи в середині травня,- додають журналісти «DW».
 
Втім,Київ і справді оснащений відповідними технічними засобами,зв’язком та обладнанням і чи не найбільше готовий до приїзду іноземних гостей.
 
Відкритим питанням,як завжди,лишається джерело фінансування такого масштабного заходу,оскільки всі знають,що із фінансами сьогодні в Україні,м’яко кажучи,туго. Ну і відповідно,контроль за потоком грошей також не завадило б впровадити. Засмучує тільки той факт,що зазвичай,яких би контролерів не обрали,а мільйонні суми чомусь втікають крізь пальці до кишень «особливо наближених» до організації дійства осіб.
 
Як усім відомо,історія має властивість повторюватися і наші люди теж добре цей принцип вивчили,а тому уже навчилися відмивати кошти із проведення певних грандіозних заходів. Спочатку владці дуже гучно кричать про те,що ми можемо організувати все краще за інших,а потім мало не з соромом в останню ніч добудовують,підмазують,насаджують тощо.
 
Тож,маємо надію,що Україна у 2017-му таки не осоромиться і дійсно представить державу на достойному найвищому рівні. А українці тим часом,уже можуть готувати свої ставки на наступних претендентів-конкурсантів,які ще й на усю Європу,ба навіть на увесь світ,гідно представлять нашу країну у новому творчому світлі.