Місцеві мешканці добре знають,де у лісі можна знайти суничники. Лісничий Берестянського лісництва Сергій Охочий розповідає,що люди дуже швидко визбирують ягідки. Та й не дивно,каже Сергій Олексійович,бо ж суниця не просто смачна та корисна,а ще й не дешева. Цього року за літр просять 100 грн. Але незважаючи на це,попит усе одно значно перевищує пропозицію – обідньої пори на місцевих ринках суниці вже не побачиш. «Давно продали»,– зізнаються жіночки і замість червоної ягоди пропонують купити чорну – теж лісову і не менш корисну.
 
– Сунички ростуть на відкритих ділянках лісу. І не так,як чорниці,– чималими ягідниками,а невеличкими. Найкраще сунички приживаються на світлих лісосіках 2-3-річної давнини. Особливо люблять місця,де росте дуб,змішаний із сосною,– каже інженер лісових культур ДП «Цуманське ЛГ» Сергій Савонік і разом із майстром лісу Берестянського лісництва Віктором Буриком ведуть туди,де найчастіше бувають суничники.
 
Довго шукати не доводиться. Ділянки із кущиками суниці можна легко визначити за… гуртом жіночок,що навприсядки вишукують ягоду сонця у траві.
 
Лілія Костючик живе у селі Гораймівка,тому у лісі своя. Як майже кожен у цих краях,улітку розпочинає сезон заробітків із суниці,продовжує чорницями та грибами. Звісно,продає не все,бо ж і на зиму запас у погребі має бути.
 
Про суницю розповідає із захватом. Каже,ще її бабуся постійно повторювала: якщо за сезон з’їсти 100 грамів суниці,то запас вітамінів гарантований на весь рік. Жінка не приховує,що втомлюється за такою роботою,бо ж доводиться низенько нагинатися – кланятися ягідці,але воно,зізнається,того варте.
 
Аромат лісової суниці – неперевершений. Катерина Лященя (із села Берестяне) запевняє,що одразу відрізнить її від садової. Жінка жартує,мовляв,у лісі виросла,тут і живе. Знається на ягодах,грибах і травах. Каже,що люди у містах,віддаляючись від природи,дуже багато втрачають.
 
Про суничку пані Катерина розповідає багато і з захватом. Називає її вітамінною бомбою. Каже,що все у ягоді цілюще – і плоди,і листочки,і стебло. Та й відрами їх не носять,тому що чим цінніші ягідки,тим важче їх збирати великими кількостями.
 
Саме через таку ексклюзивність та особливу цінність суниці на консервних цехах Волині,зокрема й у ДП «Цуманське ЛГ»,великого промислового виробництва немає.
 
Майстер консервного цеху Валентина Веремій каже,що за сезон вони переробляють 200-300 кг,буває і 500,залежно від урожаю та кількості збирачів ягоди у лісах.
 
– Суниця дефіцитна,її немає стільки,як чорниці чи малини. Все,що ми переробляємо,завжди продається. Розповсюджуємо суничку на внутрішньому ринку,бо ж експорт,звісно,потребує більших обсягів. Найчастіше суничку,протерту з цукром,віддаємо для реалізації у «Лісовичках». Тож запитуйте,– радить Валентина Василівна.
 
Щодо переробки,то фахівці консервного цеху дотримуються спеціальної технології,при якій у ягідці зберігаються всі вітаміни. Суничку пересортовують,перемелюють у спеціальній машині,підігрівають до відповідної температури,додають цукор і закатують у банки.