Уже  багато  років  туристи, які приїздять до Луцька і  обов’язково відвідують  його історичну частину, бачать  занедбаний клаптик  землі  під  самісіньким  боком  замку  Любарта  і  костелу  святих Петра і Павла.  Вкритий сміттям і порослий бур’янами, він  неабияк  псує  загальне враження від старого Луцька та його історичних пам’яток. Добряче  цей  імпровізований смітник  в  історичній частині  міста  набрид і лучанам. Вони вже хотіли б бачити на його місці  щось людське. Та з десяток років довкола земельної ділянки на вулиці Кафедральній, 13  тривають суперечки  й ламають  списи  влада, історики  та громадські  активісти. Як  правильно  розставити розділові знаки у реченні, винесеному  в  заголовок — відповідь на це питання  швидше риторична…  

Якщо перші та другі вважають, що там  можна  будуватися, то треті вирішили, що ні.  Тому  тут  нічого  не  будується, не проводяться розкопки  чи  якісь  інші  роботи. Сюди, як  на  роботу, збігаються  штатні  «активісти», як тільки  на майданчику починається хоч  якийсь рух. Причиною  посиленого  інтересу  саме до цієї ділянки в старому Луцьку стали знайдені  на  ній  археологами  залишки  старовинних  будівель 16-17  століть, точніше  підвали , що від них лишилися.  Було б  наївно думати, що  про  ці  підземелля  стало  відомо    вчора  чи  позавчора. Про їхнє  існування знали   давно, а  волинські  археологи   декілька разів їх досліджували, починаючи з кінця 80-их років, коли ще забудова була у відносно  непоганому стані. Ділянка розкривалася декілька разів і щоразу  частина  забудови  втрачалася.

У  1997 році археологи  прийшли  до висновку, що нові  будинки тут  будувати можна  лише  після повного і всебічного вивчення    ділянки  з обов’язковою  реставрацією передусім  підвальних  склепінь, без  чого   будь-яке будівництво  неможливе. Здавалося б, все  зрозуміло.  Та про підвали  і необхідність  їхнього детального  дослідження благополучно  забули  на  довгі  роки.  Поки  не  знайшовся   претендент на  цій  ділянці  щось  збудувати. Спочатку  у  2012  тодішній  орендар  хотів  звести  торгово-офісний центр. Тоді  ДП  «Волинські  старожитності»  призупинило  будівництво та   створило  комісію для вивчення і вирішення  питання  щодо  доцільності  проведення  тут  археологічних досліджень. Але покопалися  археологи  трохи —  і…  знов  залишили  об’єкт  без  належної  консервації   до  кращих  часів.  Може,  не   знайшли  нічого  цікавого  й  цінного? Хтозна. На хлопський розум,  якби   об’єкт  справді  становив велику   історичну  цінність, то його мали б належно  охороняти  й далі  досліджувати. Однак  залишки  історичних будівель  були  віддані на  поталу дощам, снігам і морозам. Чому  тоді громадські  активісти  мовчали? Чому  не  вимагали  у  влади та чиновників  належно  дослідити, зробити проект  збереження  цінного, як  на  їхню думку, історичного  об’єкту, чому  не  подавали  до  суду на бездіяльність  влади?

Коли  рішенням  сесії  Луцькради  від  30 червня  2016  ділянку на Кафедральній, 13  передали  в  оренду ТзоВ «Луцькміськбуд»  для   будівництва  та  обслуговування  житлово-офісного   комплексу, на скандальному клаптику історичної землі   знов  стало гаряче. Цього  разу  професійні  «правдоборці»  на  чолі  з Павлом  Данильчуком,  депутатом  Луцької міськради і головою Волинської організації Громадський рух «Народний контроль», заповзялися  перешкодити  будівництву. Своїми  пікетами  вони   не  дали  почати  підготовчі  роботи  підряднику ТзоВ  «Житлобуд-2».   За  їхнім  клопотанням  поліція  навіть  порушила  кримінальне  провадження.    Хоча  під  час перевірок  виявилося, що  забудовник  має  всі дозволи на будівництво.  Як  з’ясувалося пізніше  в  ході перевірки,  занедбані  підземелля  на  Кафедральній, 13    були  виключені  із  переліку   щойно  виявлених  об’єктів  національно- культурної спадщини. Позиція чиновників обласного  рівня, які  займаються  збереженням  історичної та культурної  спадщини,  взагалі  категорична — на цій ділянці не треба проводити  ніяких  розкопок, бо  будинок  був зруйнований ще в роки Другої світової війни, тому на його місці можна   зводити нову  будівлю.

Дирекція заповідника  «Старий  Луцьк» ще торік  попереджала:  якщо   залишки  старовинної  будівлі  простоять ще  одну  зиму —  там  вже   не   буде  що  відновлювати. Судячи  з  свіжих  фотографій  об’єкту — так  воно і  є.     Але  почати  щось  робити  на  ділянці  будівельники, які стали заручниками ситуації,   не  можуть  і досі. «Народні  контролери» тут  як  тут. Вони  нібито й  не проти  будівництва, але  паралельно   «просять зберегти  історичну  спадщину». А  як  її  зберегти, якщо навіть підступитися до  об’єкту  не  дають? Щоб  розробити  проект  його   відновлення, треба  мати повну  інформацію про нього та про  його реальний  стан. А добути  таку  інформацію  ні  науковці, ні  будівельники  не  можуть, бо  декілька  громадських  «активістів»  перешкоджають  проводити   будь-які  роботи, намагаючись проникнути  на  будмайданчик  і  порушуючи  норми  закону  про  безпеку праці. Навіть  попри  те, що  забудовник, тобто  «Житлобуд-2»   дав   письмове  зобов’язання   зберегти   пам’ятку. Та  «народних  контролерів»  і   це  не   влаштовує.  Прийшла  весна —  вони  знов  піаряться  і  кричать  про «будівельний  терор», знов  до  справи  долучилися  поліція та  суд.  Знову  товчеться   вода в  ступі, а хтось  заробляє  собі  політичні  дивіденди  перед майбутніми  виборами.  Розбірки, зрозуміло,  вкотре  затягнуться  в  часі,   історичний  об’єкт, долею  якого  ніби  так  опікуються  активісти,  буде  руйнуватися   далі. А  смітник  за  будівельним парканом  ще  невідомо скільки   спотворюватиме  обличчя  історичної  частини  Луцька.

Скільки  ще  треба  років, щоб, врешті, вирішити  цю  проблему?  Бо ця  епопея  справді   всіх  дістала.  Цікаво, що  в   історичній частині  міста поруч  із  злощасною Кафедральною, 13  виросло  чимало  нових  модерних  будівель, навіть житлових  будинків, збудованих  теж  на  історичній землі.   Але   їх  будівництво  чомусь  не  викликало такого  громадського  резонансу. Не  бігали  пікетувальники, не  кидалися  під  бульдозери, не  вимагали археологічних  звітів. Чому?  Хтось  заробляє, будуючи, а  хтось, прикриваючись  благими  намірами  й  імітуючи  бурхливу  громадську  активність? Хто  на   що  вчився…

Олеся  ВЕРЕСКОВЕЦЬ