За плечима Володимира Бондаря чого тільки нема: і армія,і ПТУ,і дві вищі освіти,і робота слюсарем,і робота в соцслужбі та «Білому домі». Та найбільше він пишається своєю участю в громадських заходах,акціях та протестах,які протоптали йому стежину в політику.
 
Ще під час навчання на історичному факультеті Волинського державного університету імені Лесі Українки Володимир Бондар активно проявляв свою позицію та очолював страйкком студентів,коли розганяли Інститут соціальних дисциплін або ж затримували виплату стипендії. Саме після цього у владі вирішили взяти активного студента під своє крило,аби мати над ним контроль. Саме так він опинився у відділі молоді обласного управління в справах молодіжної політики,фізичної культури,спорту і туризму. Після цього,Володимир Бондар перейшов в обласний центр соціальних служб для молоді,де паралельно очолював Центр громадських молодіжних організацій «Наша справа». Подейкують,що саме ця організація відкрила перед Володимиром Бондарем двері до бюджетного корита,адже громадська організація частково отримувала фінансування з державних цільових програм. Опісля цього,він подався вже у саму політику.
 
Першою у його кар’єрі стала партія «Реформи і порядок». Та найкраще він засвітився на всеукраїнській масштабній акції протесту «Україна без Кучми»,яка стартувала 2001. Зокрема,Володимир Бондар став її активним учасником та просував кампанію на Волині. Саме тут його помітила тодішня опозиція,яка згодом профарбувалась у «помаранчеві» кольори та дала молодому амбітному ПТУшнику «зелене світло».
 
Про свою громадську діяльність на шляху повалення кучмівського режиму Володимир Налькович полюбляє згадувати,однак,чомусь не поспішає розповідати як у 1999 році він приймав активну участь в агіткампанії на президентських виборах. І агітував він саме за тодішнього президента – Леоніда Кучму. Більше того – він став чи не основним «звеном» агіткампанії «рудого» на Волині,за що отримав від тодішнього президента орден «За заслуги» ІІІ ступеня. Та вже за 2 роки Володимир Бондар пристав до іншого берега і виступив проти Кучми. Окрім цього хвилі протесту його занесли у кола столичної «політтусовки»,яка вже у 2002 році погодила його кандидатуру від «Нашої України» на виборах до Верховної Ради.
 
Саме тут для Володимира Бондаря відкрились двері у велику політику,а відповідно – до влади та багатства. Адже як не крути,а зарплата держслужбовця середньої ланки значно нижча від депутатської,та й можливості теж значно вищі. Таким чином,з отриманням мандата у Володимира Бондаря з’явилась і невеличка депутатська квартирка у Києві. Та з мандатом йому довелось походити не довго – за 2 роки його у 36 річному віці призначили губернатором Волинської області. Попри те,що зарплати на той час були на Волині просто мізерні,новий губернатор оперативно звів у селі Гаразджа поблизу Луцька невелику дачу – маєток на 300 квадратів. Така ж дача рахувалась за ним десь у глухому селі біля Києва. Варто зауважити,що після призначення у крісло голови волинської ОДА,Володимир Бондар не поспішив здавати свій мандат,тож лише через кілька місяців у судовому порядку вдалось відібрати його у колишнього нардепа.
 
Разом з тим,висока посада в провінції дозволила Володимиру Бондарю сформувати біля себе хорошу команду в яку входили і бізнесмени,і політики,і просто «потрібні у житті люди». Не секрет,що він одразу приступив до кадрових чисток в різних профільних структурах та місцевих органах влади – того звільнити,того поставити,тому руки прикрутити,тому на хвіст наступити. Таку політику управління областю взявся сповідувати Володимир Бондар.
 
Не гребував тодішній губернатор у роботі і засобами чорного піару та посадового шантажу. Щоправда робив він це не власноруч а за допомогою так званих «політтехнологів» – тих же однодумців-поплічників,які брались за усі брудні справи.
 
Загалом,у його послужному списку окрім громадських об’єднань,таких як ВОО Об’єднання студіюючої молоді «Зарево» та Центр громадських молодіжних організацій Волині «Наша справа»,які він очолював свого часу,він протягом 2 років (з 2005 по 2007) очолював Волинський обласний осередок партії «Наша Україна» а з 2008 по 2011 був членом Партії «Єдиний Центр»,та навіть членом Президії партії Балоги.
 
Просидів у кріслі губернатора Володимир Бондар з 2005 аж по 2007 рік,після чого – подався працювати радником Гаранта та консультантом в Секретаріаті Президента України.
 
На диво,йому вдалось посидіти на почесних посадах і при Ющенку і при Януковичу,однак,вже 12 березня 2010 тодішній президент від біло-блакитних видав указ про звільнення Володимира Бондаря з посади позаштатного радника глави держави.
 
Тож одразу після того він повернувся до Луцька,де очолив Центр муніципальних реформ «Луцьк — 1432». Щоправда і тут він зумів знайти нішу,яку ще ніхто не заповнив – став активно просувати енергоощадні технології та сповідувати ідеї «самоуправительства на дому» – себто – просувати ідею створення ОСББ. Зрештою – він таки підшукав собі більш престижну посаду,і став директором Державного підприємства «Теплий дім».
 
Вочевидь,тематика енергоефективності та енергоощадності настільки зацікавила колишнього губернатора,що він подався у бізнес… ну як бізнес – став простим заступником директора ТзОВ «Енергосервісна компанія «Луцькі комунальні системи»,де на диво співзасновницею була його дружина – лікар Світлана Бондар.
 

 
На Волині добре знають цю фірму,адже за останні роки на її рахунках осіли мільйони державних коштів. У цьому Володимиру Бондару активно допомагав колишній заступник Луцького мера Владислав Стемковський та знаний в округах Ігор Давидюк.
 
Саме вони допомогли йому зробити передвиборчу кампанію у жовтні 2010 року. Основна ідея – тотальна тепломодернізація обласного центру. Як зразок – одну з дев`ятиповерхівок за адресою проспект Перемоги,10 було утеплено… в кредит.
 
Тож «Енергосервісна компанія «Луцькі комунальні системи» та ДП «Теплий дім» на прикладі такої плідної співпраці сформували хороше підґрунтя на наступні роки роботи Володимира Бондаря – хороший політичний піар та власний бізнес. Тим не менше,власниками записали дружин усіх трьох спритників – Гурманську Оксану,Давидюк Ірину і Світлану Бондар. Також про те,як вони притримуються принципів чесності у бізнесі свідчить і той факт,що «Луцькі комунальні системи» не розрахувались з підрядною організацією,яка утеплювала горезвісний будинок на Перемоги 10,та постійно боргували сотні тисяч гривень ДКП «Луцьктепло». Вочевидь саме ці борги підприємства і відкладались у карманах фактичних власників.
 
Бізнес-бізнесом,тим не менше,у Луцьку добре знають,що найкраще Володимиру Бондарю жилося у роки губернаторства. Коли саме він,молодий амбітний політик «правив балом» по всій Волині,втерши носа більш досвідченим управлінцям.
 
Чого тільки вартує історія з какао-міксом,та новеньким Mercedes-Benz S500. Разом з тим,появу дороговартісних автівок та елітної нерухомості Володимир Бондар пов’язує виключно зі своєю комерційною діяльністю,після завершення кар’єри держслужбовця. Тим не менше,чомусь більшість свого статку він нажив саме у період з 2001 по 2010 роки. Однак,Володимир Бондар не гребував нарікати,як йому доводилось тяжко працювати та скільки економити,аби усього досягти. Зрештою саме цим і вималював собі гарну картину як високопосадовець може перенаправити свої таланти в бізнесове русло і досягти шаленого успіху. Однак і тут податківцям варто було б більше ретельно слідкувати за деклараціями Бондаря,адже приміром до 2011 року окрім офіційної зарплатні держслужбовця – він нічим іншим і не займався… тим не менше з 2002 року екс-губернатор поміняв аж 3 автомобілі – Lexus LS 430,у 2007 році – Mercedes-Benz S500,а вже у 2010-му з’явився позашляховик Toyota Land Cruiser. І це все у той період,коли бізнесу він не вів,а лише працював над справами державними.
 
Таж сама ситуація і з квартирами та іншою нерухомістю. Як ми уже зазначали вище,Володимир Бондар має не лише квартиру на 78 квадратів,а й особняк у селі Гаразджа,який чемно записаний в декларації як дача (та й то на членів сім’ї). Разом з тим – за часи державної служби в Києві екс-губернатор обзавівся квартирою та ще однією непримітною дачею. Однак,найбільшого скандалу наробила серед громадськості інформація,оприлюднена волинськими ЗМІ на початку 2014 року. Як виявили журналісти – поки Володимир Бондар гречно обіцявся громаді скинути Януковича і проштовхати Україну в Євросоюз – він потайки підписував договір купівлі елітної квартири в центрі Луцька. Так-так! Саме в той час,коли прості лучани мерзли на міському Євромайдані та їхали до Києва робити Революцію Гідності… в той час,коли українці повстали проти свавілля та зажерливості політиків та олігархів,які узурпували владу в Україні – він придбав собі квартиру.
 
У розслідуванні,журналісти повідали громадськість,що ініціатор євромайдану в Луцьку,прикупив собі дворівневу квартиру з гаражем в новобудові на вулиці Червоної Калини,площею майже 200 метрів квадратних. Тим не менше,з огляду на оголошення,подібна квартира могла йому коштувати до 120 000 доларів,по тодішньому курсу.
 

 
Однак Володимир Бондар повідав журналістам,що нині живе у батьків,оскільки у новій квартирі ведеться ремонт. Проте скільки йому довелось викласти за елітне помешкання політик відмовився казати. Мовляв він не є чиновником щоб усім звітуватися де бере кошти,що продає і що купує.
 
Та журналістам навіть вдалося проникнути у квартиру і пересвідчитись у тому,з яким розмахом ведеться ремонт. Виявилось,що висота стін сягає 4 метрів і окрім передпокою,кухні та вітальні тут є ще 2 спальні,дві вбиральні та розкішна простора ванна.
 

 
Якщо ж повертатись до часів губернаторства Володимира Бондаря,то волинські журналісти ще довго будуть пригадувати йому 1,1 гектари землі на озері Світязь,де планували збудувати Міжнародну базу відпочинку для журналістів. Та не так сталось як гадалось – у 2003 році запланували,а за кілька років,коли Володимир Бондар саме обійняв посаду голови Волинської ОДА – продали рівненським бізнесменам і навіть нікого не спитали.
 
Загалом,Володимир Бондар вважає себе дуже компанійською та публічною людиною,однак пані-братством з журналістами він не може похвалитися. Чого тільки вартував скандал навколо какао-міксу,про який ми пригадували вище.
 
Варто зауважити,що у 2005 році Володимира Бондаря запідозрили у «кришуванні» контрабанди цукру під виглядом незрозумілої суміші какао-міксу. Його це настільки образило,що він подався до суду захищати свою честь та гідність. Зокрема,коли одна з місцевих журналісток запитала у губернатора стосовно завезення на територію області «какао-міксу». Однак,він запевнив,що не має інформації про подібні випадки,коли контрабандним шляхом ввозився цукор на наші заводи. Ба більше,він наполягав на тому,що «какао-мікс» ввозився цілком легально а на кордоні відбувалося офіційне розмитнення.
 
«Питання хіба в тому,що вміст цукру в «Какао-Мікс» достатньо великий,і його слід було трактувати не як «Какао-Мікс»,а як цукор. А ввезення цукру було заборонене. Але це вже питання контролюючих органів…»,- зауважив Володимир Бондар журналістам,чим спровокував шквал критики у ЗМІ і публікацію матеріалів з припущеннями щодо його причетності до цієї справи. Саме за це він і образився на майстрів пера і подав позов до суду.
 
Тим не менше,попри такі перипетії,політтехнологам Володимира Бондаря довгий час вдається утримувати за ним звання «вічного опозиціонера». То він за Кучму агітує,а через рік вже активно горланить «Україна без Кучми»,то він з помаранчевими приходить до влади,то знову з біло-сердечними заграється у війни,то з єдиноцентристами. Зрештою,попри усі намагання політтехнологів,замовні статті та інтерв’ю про «Вову-господарника»,за ним роками тягнеться шлейф: кар’єрист та пристосуванець,хамелеон та нишпорка,який завжди собі знайде тепле місце. Про це свідчить хоча б і той факт,що у 2014 році,Володимиру Бондарю вдалось втертись у довіру Порошенку,тож він став координатором громадської ініціативи «Волинь за Порошенка». Після цього – він знову опинився в депутатах – у 2015 році він пройшов від БПП «Солідарність» до Волинської обласної ради.
 
Здавалося б останні події в країні мали б поставити крапку на його політичній та владній кар’єрі. Однак,і тут він з рупором в руках ледь не на кожні фотографії.
 
Акції протесту,майдани,пікети… З огляду на усе – Вова тут і музикант,і диригент,і сам собі співак. Тим не менше,якось йому таки вдається постійно лишатись при політиці,при владі і при великих грошах. Дивує лиш те,чому досі відповідні органи не поцікавились його життям та не перевірили Володимира Бондаря на предмет причетності до корупційних діянь.
 
Автор публікації – Дмитро ЧЕХ