Роздумуючи про вірогідність діалогу між УПЦ МП й УПЦ КП,митрополит Олександр нагадує,що «Київський Патріархат сьогодні – це без малого п’ять тисяч церковних громад. Підкреслюю: не п’ятдесят,навіть не п’ятсот,а п’ять тисяч! Це – розмір деяких Помісних Церков. А ми хочемо зробити вигляд,що Київського Патріархату немає». А відтак,аналізуючи ситуацію,констатує: «Ми можемо дійти простого висновку – рівень довіри суспільства до УПЦ падає,а рівень суспільної довіри до УПЦ КП динамічно зростає. І ще один момент,який також стосується діалогу». Він радить «тим,хто вважає,що УПЦ КП має просто приєднатися до Московського Патріархату,варто усвідомлювати: за такий сценарій висловлюються лише 10 % опитуваних,які відносять себе до православ’я,тоді як 48 % наших громадян є прихильниками об’єднання на базі канонічної незалежності. Іншими словами,прихильників канонічної незалежності або автокефалії,в Україні мало не в п’ять разів більше,ніж прихильників збереження наявного статусу УПЦ».
 
Владика Олександр підкреслює,що «в останні роки життя митрополита Володимира нам вдалося зняти конфліктність у відносинах з УПЦ КП. Своїх позицій ніхто не зраджував. Але у вересні 2009 відповідно до рішення Священного Синоду УПЦ,була створена робоча група УПЦ з підготовки діалогу з представниками УПЦ КП. Мала місце й історична зустріч у Києво-Печерській лаврі між робочими групами з підготовки діалогу з обох боків.
 
Однак,згодом з незалежних від митрополита Володимира причин,діалог був фактично заблокований. Все,що залишалося у цій ситуації Блаженнішому,- сподіватися,що згодом історичні умови будуть сприятливішими для його ідей. І митрополит Володимир,як засвідчено у його Духовному Заповіті,до кінця своїх днів був прихильником діалогу з УПЦ КП. У лютому 2014 р. відповідне рішення прийняв і наш Синод,який вирішив за доцільне відновити діалог з представниками УПЦ КП та УАПЦ. Але,як відомо,і це рішення,на жаль,не привело до якихось конкретних результатів. Діалогу як не було,так і нема».
 
Владика також процитував покійного митрополита Володимира. «Якщо ми вже сьогодні не розкриємо один одному обійми любові й не будемо щиросердно шукати єдності,робити це завтра може бути вже пізно»,- писав спочилий Предстоятель у своєму Духовному Заповіті.
 
Митрополит Олександр зауважує: «Ми маємо або брати участь у конституюванні Помісної Церкви в Україні,або погодитися з тим,що наша Церква рік у рік втрачатиме свій зв’язок із українським суспільством». На його переконання,«з кожним днем стає очевиднішим,що історичної альтернативи автокефалії немає».
 
Роздумуючи,чи прагнув митрополит Володимир автокефалії,владика констатує: «Звісно,що так,бо він розумів історичні тенденції. Але шлях до повної канонічної незалежності,з його точки зору,мав бути поступовим».