Вбивство Павла Адамовіча мера Ґданська засвідчило, що «Польща зайшла у глухий кут».  Так вважає історик і публіцист Олександр Зінченко. Про це йдеться у його публікації на сайті видання «НВ». 

Роздумуючи над цим трагічним фактом, Зінченко констатує: « У Польщі протягом кількох минулих років збільшувався розкол у суспільстві. Одним з його проявів став нечуваний рівень мови ненависті та вербального насильства.Рано чи пізно вербальне насильство мало перетворитися на насильство фізичне… Та цю проблему польське суспільство легковажило роками». Він  зазначає, що Адамовіч був одним з тих, стосовно кого частина польського суспільства каналізувала свою ненависть…У червні 2017 року польські нацики видали на нього «Акт політичної смерті» з формулюванням причини смерті «лібералізм, мультикультуралізм».

Підкреслюючи, що «польське суспільство не вчиться на своїх власних помилках», аналітик нагадав: «У польській історії вже була абсолютно подібна історія – вбивство першого президента Польщі Габріеля Нарутовіча.На п’ятий день його каденції у 1922 році президента Нарутовіча вбив такий же фанатик, з такими ж мотивами, як написали у 2017-му в «Акті політичної смерті» польські нацики стосовно Адамовіча – несправжній поляк, прихильний до «інакших».

Зінченко констатує, що «польське суспільство досі грає в категоріях гри з негативною сумою.Чому це погано для Польщі?Дім, що розділений, не вистоїть. Внутрішні розділи, розбрат, суперечності призвели до колапсу польської державності у 1939 році під натиском двох агресорів…Польща того уроку не вивчила. І тому польське суспільство ризикує повторити шлях, який воно пройшло від 1922 до 1939 року». Він попереджає: «Польща не вистоїть перед зовнішніми викликами, якщо не навчиться, що можна бути поляком і бути лібералом, прихильником мультикультуралізму і просто бути іншим».

На переконання історика, «Польща зайшла у глухий кут.І дуже невчасно. Польща не має 15-20 років, щоб подолати цей світоглядний розкол у своєму суспільстві. На горизонті давно чорніють хмари нових історичних штормів». Він також прояснює, «чому для України ця ситуація – це дуже зле». А відтак уточнює: «Україна зацікавлена у сильній, а не ослабленій внутрішнім конфліктом Польщі з прогнозованою політикою у відповідності до цінностей, на якій була збудована.Слабка Польща з розколотим світоглядно суспільством – це найгірший варіант для України. Так само зле для всіх, коли в Польщі посиляться ті, хто підбурював або навіть просто легковажив хвилю ненависті, що зростала протягом кількох минулих років».