Ще десять років тому,в одній із етнографічних експедицій Західного Полісся,науковці музею відшукали у селі Теклине Камінь-Каширського району старовинну хату. Вона вразила не тільки міцними і грубими сокирою отесаними брусами,а й оригінальною конструкцією,- повідомляє директор музею Олександр Середюк.
 
Це – «Хата з двірцем»,збудована ще в середині ХІХ століття на хуторі поблизу села Теклине Камінь-Каширського району,а на початку ХХ століття перенесена у село. Збудована за звичай із трьох частин: хата-сіни–комора. Оригінальність її полягає в тому,що вона виготовлена на основі енергозберігаючої технології. Мудрі поліщуки ще в ті часи,не володіючи сучасною термінологією,будували свої оселі не тільки затишними,а й енергозберігаючими. Так,з північної сторони,стіна хати повністю захищена ще однією прибудовою,що називається – двірець. Він служив власнику за допоміжні господарські споруди: майстерню по виготовленню дерев’яних коліс,бочок,курника,хлівчика тощо і одночасно був повітряною «подушкою».
 
Два роки тому,Музею вдалось викупити її у нащадка господаря і перевезти із села у Рокині. Установці та реставрації унікальної архітектурної споруди завадили політичні події,які розгорнулися в нашій країні. Але в цьому році,не дивлячись на фінансово-економічну скруту,Музей взявся за відновлювально-реставраційні роботи,старовинної хати,якій понад 150 років.
 
Гнилі балки і бруси замінять діловим пиломатеріалом,який надав із своєї домашньої забудови директор музею.
 
Незабаром вона повстане новим оригінальним експонатом в експозиції просто неба «Козацький зимівник». Такого типу хати Музей ще не має і вона після повної реставрації буде не менш привабливою і затишною,як і решта козацьких осель.
 
Для пришвидшення і повноцінного відновлення унікальної архітектурної пам’ятки,Музей запрошує інвесторів і меценатів,патріотів і небайдужих надати матеріальну та фінансову допомогу,переказавши на наш розрахунковий рахунок в м.Луцьку №26009055505771 в ПАТ КБ «ПриватБанку» МФО 303440,код – 13344468,або на картку ПБ №5218572210405028 – ДЕСЯТИНУ.
 
За кожну збережену крихту нашої історії в майбутньому подякують нам нащадки. «Бо не збідніє рука того,хто дає»,- (Біблія).