Валентин Торба попередньо зазначає,що «митрополит Онуфрій,який торік примудрився показово не вшанувати українських воїнів у Верховній Раді,закликав із 9 липня усіх вірних Української православної церкви (Московського патріархату) взяти участь у так званій молитовній ході». А відтак він підкреслює,що «самому ж Московському патріархату давно варто пригадати його роль як у політичних спекуляціях всередині України (наприклад,освячення портретів Януковича та відверта агітація за проросійських кандидатів),так і про те,як певні його батюшки закликали ввести російські війська. І це вже не кажучи про факт перетворення Церкви на бізнес-структуру з армією фанатичних адептів,які бояться штрих-кодів на продуктах і сліпо агітують за «русский мир». Безумовно,йдеться не про всіх вірян Московського патріархату,але,приміром,чи не збирається Онуфрій відлучити від Церкви низку попів-сепаратистів на Донбасі та в Криму,прізвища і гіркі справи яких досить відомі? Яка позиція щодо цих конкретних представників своєї пастви у Онуфрія? Поки що нічого виразного від нього ніхто не почув».
 
Олеся Дубовик свої роздуми-відгук на публікацію «Хресна хода: чи вірою однією?» газеті «День» назвала «Всеукраїнський хресний хід за мир» чи «Крестно-звездный марш за «русский мир»?» Вона переконана,що наївно сподіватися на можливість успішної виховної роботи з організаторами дійства,оскільки «там же під кожною попівською рясою-феесбешник. І це вже не перша церковна спецоперація гібридної російської агресії проти України. Під виглядом мирного хресного ходу звичайних вірян приховано агресивний «крестно-звездный» марш необільшовицьких опричників,із серпами й молотами замість хрестів,за «воссоединение православных в пределах «русского мира»,оперезаного московським омофором і колоніальним кордоном».
 
На переконання Олесі Дубовик,«не толерувати треба тим московським опричникам у рясах,а спровадити їхній марш з України прямо на Москву. І відкрити людям правду,що РПЦ – християнсько-чекістська екстремістська організація,яка має філії в усіх монастирях і парафіях свого підпорядкування по всій Україні. Тож кому потрібна в Українській державі антиукраїнська підривна релігійно-військова структура з центром у Києво-Печерській лаврі?
 
Тільки не народові. А тільки колоніальній адміністрації,яка зобов’язана тримати народ у страхові й покорі. Тобто всі «хрестно-звездные» марші планують у метрополії й спускають колоніальній адміністрації на виконання».