19 грудня (6 за старим стилем) Православна і Греко-Католицька Церкви відзначають День пам’яті святителя Миколая архієпископа Мир Лікійських чудотворця.

Святитель Миколай народився у другій половині ІІІ століття у християнській родині, в місті Патари у Малій Азії. Батьки були заможні і залишили сину багатий спадок. З дитинства Миколай ріс благочестивим і побожним, його дядько, теж Миколай, був єпископом, і коли прийшов час, поставив племінника пресвітером. Молодий священик жив доволі скромно, а свої статки використовував для того, щоби допомагати потребуючим.

Одного разу він дізнався, що його сусіда спіткала біда. Чоловік розорився,  і для того, щоби він і його троє дочок не померли з голоду, наважився на крайню міру – він вирішив віддати дівчат у блудилище. Дізнавшись про це, Миколай вночі кинув крадькома у вікно до сусіда мішечок із золотом. Вранці чоловік побачивши гроші, знайшов їм гарне застосування віддавши заміж старшу дочку. Через деякий час, теж вночі, пресвітер Миколай також кинув до вікна сусіда мішечок з грошима – і заміж вдало вийшла друга дочка. Тоді батько трьох дочок вирішив підкарулити благодійника і дізнатися хто ж допомагає йому. І коли Миколай третьої ночі обдарував сусіда, той вибіг за ним, наздогнав і почав щиро дякувати за вчинене добро.   Саме від цього випадку і пішов звичай дарувати дітям подарунки до дня святого Миколая.

Під  час паломницької подорожі священика Миколая до Святої Землі на кораблі стався нещасний випадок. Один з матросів впав зі щогли та розбився на смерть. Миколай підійшов до нього і почав молитися, після чого загиблий воскрес.

З часом Миколай був поставлений архієпископом міста Мирі Лікійські. Він також продовжував благодійну діяльність, значно розширивши її, оскільки це дозовляло його становище єпископа. В часи гонінь на християн, яке провадив імператор Діоклетіан (285-305), святитель був кинутий до темніці звідки вийшов вже по припиненні гонінь.

В час торжества Християнства при імператорі Костанстнині Великому (312-337), трапилося ще одне відоме чудо святителя Миколая. Недоброзичливці оббрехали трьох архонтів – воєнначальників римської армії, і згідно імператорського наказу, їх мали стратити за спробу державного перевороту. А перед тим ці військові побували у Мирах Лікійських, куди прибули щоби приборкати бунт. Тоді конфлікт вдалося владнати мирно завдяки пастирським словам архієпископа Миколая. Не загинув і не постраждав жоден з воїнів та заколотників. І ось вночі у переддень страти  архієпископ Мирлікійський Миколай з’явився уві сні імператору Констянтину і звелів відпустити невинних архонтів, що вранці і було зроблене.

Згідно церковного переказу, святитель Миколай брав участь у І Вселенському Соборі 325 року. До Господа він відійшов 6 грудня 342 року.

Наприкінці ХІ століття до Малої Азії вторглися турки-селдьжуки, і місту Мирі Лікійськи загрожувала небезпека. Тоді, італійські моряки з міста Барі у південінй Італії вирішили забрати з міста чесні мощі святителя Миколая та привести їх до себе на батьківщину. Вони обрали момент, коли мешканці Мир Лікійських переховувалися від сельджуків у горах, а у базиліці де зберігалися чесні мощі святителя Миколая лишилося четверо монахів. Італійці увійшли до храму і почали вимагати у ченців сказати їм де знаходиться святиня. Врешті монахи віддали їм реліквію, яку ті помістили на свій корабель. Греки сприйняли цю подію як “благочестивий грабіж”, але незабаром турки взяли місто Мири Лікійські, отож невідомо щоб сталосля зі святинею, якби вона не відпливла до Італії. До міста Барі корабель прибув 8 травня і 9 травня було встанволене свято на честь Перенесення чесних мощей святителя Миколая з Мир Лікійських у місто Барі. Трапилася ця подія 1087 року.

Чесні мощі святителя Миколая відтоді постійно перебувають у спеціально збудованій базиліці Святого Миколая. Особливістю цієї святині є те, що мощі постійно виточають цілюще миро. Щороку 9 травня, після Літургії римо-католицькі священнослужителі збирають це миро у спеціальні сосуди. Богослужіння там відправляють і православні священнослужителі, мало того, 22 травня (9 травня за старим стилем) туди масово прибувають православні паломники, у тому числі з України.  Цього дня монахи-францисканці, які опікуються храмом, вже кілька десятиліть надають храм у користування Православної Церкви і там, у нижньому храмі де  перебувають святі мощі, відбувається православне богослужіння.

Таким чином, святитель Миколай вже більше тисячі років, які минули від розділення Церков 1054 року залишається тим святим, який об’єднує Православний Схід і Католицький Захід.

В Україні   святитель Миколай належить до найулюбленіших нашим народом святих.