Москва має  величезний досвід сіяння ворожнечі між націями колишньої І Речі Посполитої. Так вважає Влодзімєж Іщук, головний редактор  польського сайту Jagiellonia.org та часопису: «GłosPolonii». При цьому, наголошує він для «Польського радіо», це стосується   і сьогодення.

Зокрема Іщук констатує: «Москва посіла величезний досвід сіяння ворожнечі між націями колишньої І Речі Посполитої. Як історичний спадкоємець політики Візантії, вона знаменито заволоділа імперським принципом divideetimpera – «розділяй і володарюй». А відтак уточнює, що «Росія доклала всіх зусиль, щоб нації колишньої І Речі Посполитої були розділені чварами та суперечками, щоб визвольні змагання національного характеру поляків, литовців та українців абсолютно не об’єдналися у боротьбі із загарбниками. Українське прислів’я каже: «Чужими руками легше загорнути жевріюче вугілля». Цькування поляків на українців та українців на поляків впродовж останніх двохсот років було основним знаряддям російської імперської політики. Така політика швидко приносила результат».

За його спостереженням «упродовж кількох декад у Польщі триває потужна пропагандистська кампанія задля геополітичної візії Романа Дмовського». На думку Влодзімєжа  Іщука, «проросійська геополітична стратегія Романа Дмовського – це фальшива концепція, яка несе серйозну загрозу польській незалежності та її безпеці. Треба раз і на завжди усвідомити, що геополітичні інтереси Росії та Німеччини ідентичні. Не існує вибору між Москвою та Берліном – це споконвічні партнери та союзники проти Польщі, Литви, України та інших держав регіону. Вісь Москва–Париж–Берлін, яку намагаються побудувати російські дипломати, – це реальна загроза безпеці держав Центрально-Східної Європи».

Аналітик нагадує, що «російські дипломати постійно розраховують на те, що майбутні лідери Польщі власноруч знищать перспективу утворення регіонального альянсу військово-політичного характеру». Торкаючись нинішніх суперечок між Варшавою та Києвом, він резюмує: «Історії не можна поміняти, але треба робити з неї висновки. Минуле не повинно заважати майбутньому. Історична пам’ять не повинна спонукувати нових конфліктів. Польщі та Україні потрібне співробітництво, а не історичні суперечки».

Тому, на думку Іщука, «щоб вистояти за умов російської агресії, необхідно, всупереч всім провокаціям та історичним суперечностям, об’єднати зусилля, зміцнити трансатлантичну єдність, залучити нових членів до колективної безпеки НАТО та утворити нові регіональні альянси. Москва та Берлін не повинні вирішувати про долю незалежних держав Центральної та Східної Європи». Він підкреслює: «Саме тому, не піддаючись на провокації та спроби підсилити незгоду на основі історії та релігії, мусимо спокійно, сплановано та стійко зміцнювати партнерство зі США та Великою Британією, а також утворити нову стратегію регіональної безпеки між Адріатичним, Балтійським, Чорним та Каспійським морями».