Польща втратила свій шанс на європейське майбутнє. Такий висновок робить аналітик Бартож Вєлінскі. Про це, з посиланням на «DieWelt», повідомляє «Український тиждень».

У виданні «DieWelt»  аналітик Бартож Вєлінскі з сумом констатує, що «Польща прогавила історичний момент». На його думку, ця країна  зробила дуже багато за останні 25 років, щоб увійти до Європи. Але вона сильно застрягла у своєму минулому. Уряду набагато важливіше «блажене» вчора ніж майбутнє.

Вєлінскі констатує: «Так вийшло, що не багато громадян знайдуть привід пишатися країною, яка пройшла шлях від «failedstate» до одного з найважливіших членів ЄС. Все, що їм пропонується, –  це повернення до історії. Згідно до розуміння ПіС, поляки виступають виключно у ролі невинної жертви, яку всі переслідували, в той час, як вона завжди дотримувалися традиційних цінностей».  А відтак уточнює, що «ті ж, хто виступає  проти такої стилізації, відразу називаються зрадниками та ворогами. Більше того, правляча партія намагається зменшити роль в польській новітній історії таких особистостей як Лєх Валєнса, Броніслав Геремек чи Владислав Бартошевскі. Вони вишукують їхні нібито антипольські виступи».

Аналітик зазначає, що «ніхто не може критикувати нинішній уряд, адже потім цю людину цькують. Це ж стосується і високопоставлених державних діячів і з інших країн. Все виходить так, що країну з усіх боків оточують вороги. Дійшло вже до повного абсурду, коли один з міністрів уряду сказав, що «вегетаріанство – це суто європейська хвороба». І чомусь вони вважають, що європейські уряди, зважаючи на трагічну історію польського народу, повинні давати їм гроші. Але коли від них починають вимагати якоїсь відповідальності та виконання зобов’язань, то уряд не хоче нічого чути».

Вєлінскі підкреслює: «Польща, після чотирьох років війни в Україні, починає розхитувати ЄС, говорячи, що це досить уявна спільнота.  В цій країні дискусії про історію, національну гордість та гідність замінили розмови про майбутнє та складні виклики. Уряд ігнорує все більшу ізоляцію країни. І потрібно сказати, що ніхто з притомних політиків вже не чекає, що до польських колег повернеться глузд».  А відтак резюмує, що «чверть століття поляки тяжко працювали для того, щоб зайняти своє місце в Європі. Але нині цей шанс втрачений».