“Футбол 24” пропонує прочитати,що розповідали про Віталія Кварцяного його колишні футболісти.
 
Флорентін Матей,півзахисник “Волині” у 2013-15 роках:
 
– Коли я тільки потрапив у “Волинь”,ніколи не забуду цього,тоді команда проводила матч проти дублюючого складу. У них було 14 футболістів,у нас – 10. До всього цього основний склад був одягнений в бронежилети,що неймовірно ускладнювало гру. Ти біжиш і нічого не бачиш перед собою,в очах біліє. Після 20 хвилин такої гри можна просто збожеволіти.
 
Також прекрасно пам`ятаю свою дебютну гру в складі команди. Після першого тайму ми програвали з рахунком 1:2. У роздягальню влітає неймовірно злий тренер і починає там таке витворяти! Я запитую у Бікфалві: “Що це відбувається? Він нас зараз повбиває?”. На що отримую відповідь: “Не хвилюйся,у нас завжди так”. Я тоді був шокований таким,думав,що це неможливо. Спочатку навіть злегка побоювався наставника,адже тоді ще не знав його настільки добре. Згодом я звик до цього всього.
 

 
Роман Толочко,півзахисник “Волині” у 2002 році:
 
– Був один випадок. Грали ми у Запоріжжі,а після повернення у Луцьк Кварцяний заявив,що кількох гравців відрахує з команди. Я змушений був підходити до нього і просити за Федюкова та інших хлопців,хоч вони були старшими від мене. “Я так решил – и точка”,- відрубав Кварцяний. Але наступного дня всі “штрафники” вже працювали на тренуванні. Просто Володимирович погарячкував у той вечір. Зайва імпульсивність – це його “мінус”. Всі ми пам`ятаємо знамениті фрази,наприклад,про сербів,”яких американці не добомбардували”. Це людей ображає.
 
Після роботи під керівництвом Мирона Маркевича мені було дуже незвично опинитися в тій атмосфері,яка панувала у “Волині”. Чи абстрагувався я від матюків,якими “сипав” Кварцяний? Та ні,просто було дуже смішно. Іноді я реготав прямо у роздягальні. “Чого смієшся?” – накинувся якось Віталій Володимирович. “Бо смішно”,- відповідаю. В принципі,між нами ніколи не було непорозумінь.
 
Ерік Бікфалві,нападник “Волині” у 2012-15 роках:
 
– Мені він сподобався. Імпонують тренери,які вміють накрутити,мотивувати гравців,вимагають від них агресії. Коли він тільки повернувся в клуб,у нас навіть стався невеликий конфлікт: Володимирович кричав,лютував,а у мене були свої аргументи,я намагався йому пояснити свою позицію. У підсумку,пройшов якийсь час,тижнів зо два-три,я звик до того,чого він хоче,зрозумів його вимоги і все налагодилося.
 

 
У нас після кожної гри статистика: у кого скільки відборів,у кого скільки перехоплень. Підкатів – немає. Тільки відбори і перехоплення – це він любить найбільше. Його улюблений персонаж – Дженнаро Гаттузо. Взагалі,коли я буду тренером,якщо стану,звичайно,то мій стиль поведінки буде схожий. Теж буду кричати,теж буду давати волю емоціям.
 
Олександр Гуменюк,голкіпер “Волині” у 2003-05 роках:
 
– Коли ми тільки почали вести переговори про мій контракт,Віталій Володимирович поцікавився: “П`єш? Куриш?” Я відповів: “Не палю”. Кварцяний зрадів: “Будеш грати,у мене в команді всі п`ють”…
 
Крім того,після перемоги над “Динамо” в 2003 році Віталій Володимирович скомандував замінити ящик пива на ящик горілки. Жарти жартами,але якщо відверто,то після вдалих матчів Віталій Володимирович дозволяв нам пропустити чарку-другу. Пригадується,коли взяли гору над “Динамо”,а я ще й відбив пенальті,то в душову занесли ящик пива.
 
Тільки почався бенкет,туди зайшов Кварцяний,чого за ним раніше не спостерігалося,і на підвищених тонах поцікавився: “Це що ви собі дозволяєте?!” Ми відразу навіть не зрозуміли,що відбувається,адже раніше це було звичною справою. Прибіг адміністратор команди,і тренер накинувся вже на нього: “Це що таке? Яке пиво?! Давай сюди ящик горілки,ми ж перемогли “Динамо”!
 
Євген Хачеріді,захисник “Волині” у 2006-08 роках:
 
– У нього була вівчарка,він її любив. Він постійно приводив її на тренування. Кидав м`яч і наказував вівчарці – “Фас”! Пес розривав м`яч на частини. “Ось бачите,як грати треба?!” – кричав Кварцяний. Але на людей вівчарку він ніколи не нацьковував.
 
Ігор Скоба,півзахисник “Волині” у 2010,2011-14 роках:
 
– Віталій Володимирович постійно міг пожартувати,але,в той же час,міг і рознос серйозний влаштувати,якщо був без настрою.
 

 
Мені найбільше подобалося,як він казав: “Їдь у своє сонячне місто…” – в кінці він казав,куди. Це вже залежало від того,звідки ти. Наприклад: “Їдь в свій сонячний Джанкой”. Часто було весело,але і невесело бувало…
 
Сергій Соботович,півзахисник “Волині” у 2000-01 роках:
 
– Якось напередодні угорських зборів Кварцяний відразу переглядав по 40 гравців,при цьому говорячи: “Кто выживет – тот будет играть”. Тренування проходили в Дачному,що неподалік Луцька. І ми рубалися на снігу до втрати пульсу. Якось на перегляд прибула група футболістів з Дніпропетровська,практично всі вони були якісь щуплі,невисокі… Володимирович глянув на їхні худі ноги та сказав: “Мальчики,вам не надо играть в футбол – вас здесь поубивают!”
 
Інколи Кварц робив одну “затраву”. Її суть полягала у тому,що перед тренуванням він казав: “Победителям даю бутылку “Пепси”. І за ту воду ми ледве не вбивали один одного – якось було соромно програти товаришу по команді. Після тренування він питав нас чому ми на полі – за гроші! – викладаємося менше,аніж за солодку воду.
 
Далібор Стевановіч,півзахисник “Волині” у 2011 році:
 
– Коли побачив Луцьк,мені здалося,що мене перемістили у часі років на сто назад. Ями на дорогах такі,що навіть 60 кілометрів на годину не можна поїхати. У роздягальнях на базі тепла вода то є,то немає – як пощастить. Я вирішив,що все це дрібниці,нічого страшного,можна і перетерпіти. Але потім ми познайомилися з головним тренером,ось де почався цирк. Ви в YouTube просто напишіть прізвище “Кварцяний” і все зрозумієте.
 
Я вперше побачив,що тренер може бити гравців. Ось прямо бив,якщо погано граєш,навіть якщо погано тренуєшся. Мене,правда,не чіпав. Він взагалі любив гравців з Югославії,діставалося в основному українцям. Якщо ти не перемагаєш після першого тайму,в роздягальні неможливо було йому в очі дивитися. Він кричав: “Що ти,…,робиш! Твою мать,я тобі зараз…” Я себе заспокоював: “Дадо,тільки спокійніше,навіть якщо буде щось говорити”.
 

 
Переодягаємося,а Кварцяний кличе мене в туалет! Каже: “Стевановіч,ану йди сюди”. Разом з ним і з фінансовим директором йдемо в туалет. Я подумав,що мене зараз будуть бити,адже програли минулий матч. Я навіть приготувався оборонятися,налаштувався,не боявся. Пішов з ними туди,а фінансовий директор починає якісь папери перебирати. Кварцяний мені щось по-українськи говорить і перепитує: “Понімаіщь,понімаіщь?” А я ж нічого не розумію,тільки тиждень там: “Тренер,ай донт андерстенд”.
 
Фінансовий трохи розмовляв по-англійськи: “Даліборе,тренер тобі хоче дати ще одну зарплату. Тобі належить три зарплати,а буде чотири зарплати”. Я дивлюся на всі боки і думаю: “Де тут камера,що за маячня? Програли 1:2,мене покликали в туалет і ще дають на зарплату більше”. Я спочатку відмовився,був упевнений,що вони обманюють. Кажу фінансовому,що нічого не буду підписувати. Фінансовий дивиться: “Ти зовсім дурень? Підпиши,тут просто на одну зарплату більше”.
 
Кварцяний кричить на фінансового:”Що він там,що він каже?” Фінансовий пояснює,що я відмовляюся. Кварцяний дивиться на мене жахливо і кричить! У нормальній обстановці нічого б ніколи не підписав,але в той момент мені серце підказало,що треба підписати. Я був впевнений,що вони хочуть зробити так,щоб не платити мені гроші і що цього не уникнути. Думаю: “Давай-но підпишу – і хай буде,що буде”. Підписав. І що думаєте? Четверту зайву зарплату отримав!