Якою може стати ціна запрограмованої для  України (якКремлем, так і Заходом) поразки у війні?  З цього приводу   розмірковує  філософ Сергій Дацюк. Свій текст він опублікував на сайті «Української правди».

Дацюк нагадує, що «всяка війна це, перш за все, війна мислення. Щоб перемогти ворога на фронті, потрібно спочатку перемогти його на рівні мислення». Він констатує: «На стратегію непрямих дій Росії український привілейований клас відповів стратегією посередницький дій зовнішніх сил, які до того ще і здійснюють зовнішнє управління Україною. Здобути перемогу у такій ситуації практично неможливо. Україна сьогодні розглядається як витратний ресурс вирішення глобальних протиріч у світі». При цьому підкреслює, що  «міжнародні посередники війн не виграють». Саме тому, переконаний він, « стратегія посередницьких дій сил, що здійснюють зовнішнє управління Україною, фактично нездатна опиратися стратегії непрямих дій Росії у війні проти України…Це принципова мислительна і зокрема стратегічна помилка України у нинішній війні».

Окрім того, уточнює він, «український привілейований клас в ситуації зовнішнього управління ще і здійснює приховану колаборацію з ворогом. Тобто колаборацію здійснює не стільки сама держава, скільки крупні українські підприємці, компанії з участю російського капіталу і прямі російські агенти в гуманітарних сферах, яким українська держава просто не заважає це робити».

Дацюк вважає, що «замість установки на перемогу прихована установка на капітуляцію, що публічно виступає як установка на компроміс, стимульована не лише ворогом, але і союзниками, які водночас є силою зовнішнього управління (стимулювання капітулянтських настроїв)». На його переконання, «наявне мислення щодо війни веде Україну до поразки: стратегія мислення провальна, засновки мислення помилкові, установки мислення безперспективні».

Аналітик вважає,  що зараз «привілейований клас України веде міжнародні торги за умови капітуляції». А після цього наголошує: «Програш України у війні означає не просто втрату Україною незалежності, а припинення існування України як історичної реальності (громади, суспільства-спільноти, республіки, країни, нації, народу, держави)».